Україна збагатилася унікальним туристичним і громадським об’єктом
«День» у №175-176 анонсував відкриття історико-культурного комплексу «Замок Радомисль» у Радомишлі (Житомирська область). Відтепер про це можна говорити як про факт: минулої п’ятниці розрізано символічну стрічку, і об’єкт офіційно розпочав свою роботу. Вітання гостей, а їх зібралося чимало (зокрема, парламентарі, бізнесмени, діячі культури) приймала господарка маєтку Ольга Богомолець — відома громадська діячка, лікар, доктор медичних наук, співачка і меценат. Її зусиллями, зусиллями всіх, хто їй допомагав, не лише відновлено видатний архітектурний об’єкт, а й створено духовну перлину.
Нагадаємо, історія споруди сягає глибини віків: близько 400 років тому на цьому місці, на березі річки Мика, з ініціативи архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького було засновано папірню (першу в Центральній Україні) для виготовлення з рослинної сировини паперу для лаврської друкарні. Архімандрит повернувся — нині у вигляді кам’яної скульптури він «пливе» річкою у човні. На межі ХІХ—ХХ століть із червоної цегли тут було побудовано великий млин. Кількаповерхова будівля вельми постраждала, та збереглася до наших часів, її і викупила О. Богомолець. Товстелезні стіни, вузькі вікна (точно як кріпосні бійниці) — фортеця та й годі, із надзвичайно гармонійним силуетом.
Майже 1555 днів тривали роботи. Як сказала хазяйка, під час реконструкції використовували автентичні технології будівництва й деталі. Щоб замінити дерев’яні опори, перекриття, дах, застосовували багатотонні домкрати. Яку суму на це витрачено, господарі на презентації не зазначили. Автором проекту реставрації і одночасно керівником робіт став відомий знавець старовинної архітектури Віктор Москалець. Нині він очолив комплекс «Замок Радомисль». Це споруда площею 2500 кв. м. Безумовно, сакральним центром замку є експозиція української домашньої ікони «Душа України», що налічує близько п’яти тисяч зразків, і є всі підстави вважати, що нічого подібного у світі справді немає.
За словами Богомолець, цю колекцію вона збирала 15 років, знаходячи ікони переважно на «барахолках», і цінні вони насамперед тим, що за віки (часові координати — ХVІІ—ХХ століття) стали намоленими, а ще мають чіткі ознаки регіонів, де їх створювали. Бо писали їх переважно майстри-самоуки, які не дотримувалися чітких канонів. Зі стін і простінків на людей дивляться Божі лики, лики святих — православних, католицьких, греко-католицьких, їм тут немає чого ділити.
Концертна зала з чудовою акустикою, затишна трапезна, зала для урочистих подій, гвинтові сходи, що ведуть на маківку головної вежі (з неї кожен охочий може помилуватися живописними краєвидами), дендропарк, де скульптури ХVII—XVIII століть майстерно «вписано» в природний простір (відразу пригадалась уманська «Софіївка») — комплекс задуманий і створений як музейний, туристичний, рекреаційний і громадський об’єкт одночасно. Гостьові келії можуть прийняти до 20 чоловік, отже, охочі відпочити на природі можуть поєднати комфорт і усамітнення. У подальших планах — будівництво готелю.
Порівняна віддаленість від мегаполісів, вважає Ольга Богомолець, не має стати на заваді — від Києва до Радомишля всього 86 км, менше години на хорошому авто. Щодо іноземних туристів, то розраховують не лише на Євро-2012, плани господарів набагато масштабніші і мають під собою грунт. Один із кульмінаційних моментів урочистостей: керівник проекту «Віа Регія — Україна — культурний шлях Ради Європи» Володимир Васильєв вручив О. Богомолець три документи: копію диплома Ради Європи, який засвідчує, що Віа Регія (це назва найдавнішого і найдовшого сухопутного шляху між Східною і Західною Європою) справді є культурним шляхом Ради Європи, диплом Європейського культурно-інформаційного центру в Тюрингії про те, що «Замок Радомисль» став членом міжнародної мережі Віа Регія, і диплом самій хазяйці, щоб відзначити її зусилля у створенні комплексу.
В. Васильєв підкреслив важливість події, наголосивши, що давній шлях, назва якого перекладають як «Дорога королів» і який об’єднує вісім країн Європи, починається в Іспанії, на березі Атлантичного океану, і закінчується у Києві, нині перетворюється на визначну туристичну магістраль. (У країнах ЄС його ще називають Європейським транспортним коридором — С ІІІ — і вважають символом культурного, економічного, політичного об’єднання Європи. Таким чином, і скромне районне місто Радомишль, і Житомирщина загалом залучаються до загальноконтинентальних інтеграційних процесів. — В.К.)
А перед входом до музею (на стіні в рамці) можна прочитати поетичні рядки Ліни Костенко:
...І в епіцентрі логіки і стресу,
Де все змішалось — рідне і чуже,
Цінує розум вигуки прогресу,
Душа скарби прадавні стереже.
Навряд чи до цього можна щось додати. Та й навіщо?
Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День», Житомир
http://www.day.kiev.ua/216627
Комментариев нет:
Отправить комментарий