Зимой в Крыму все только начинается!

Заблуждаются те, кто считает, что в Крыму зимой делать нечего, мол, Крым - это только лето, море, золотистые песчаные пляжи, ночные дискотеки, и ,конечно же, ласковое солнышко. До сих пор думаете, что зима в Крыму - это пасмурные дождливо-морозные деньки и никакого удовольствия? Берусь вас переубедить: Крым зимой - это настоящее чудо, море отдыха, позитивных эмоций, килограммы крымского полезного воздуха и удовольствия. Грезите о новогоднем отдыхе в Альпах или заснеженной Вене? А о Крыме, господа, не задумывались?

Думаете, что настоящая зима в Крыму царит только в горах? Неправда, периодически зиму можно застать и в городах, Мягким снежным покровом устилает белоснежная красавица старые улочки Феодосии, средневековые башни Судака, дворцы Южнобережья, серебрит листья экзотических деревьев и Никитском ботаническом саду и одевает пушистые снежные шапки на пальмы набережной Ялты. Если вы человек «тяжелый на подъем», то самое лучшее времяпрепровождение для вас зимой в Крыму - это посиделки с бокалом глинтвейна перед камином в теплой дружеской компании. Затем, в не менее теплой атмосфере, отдых в финской сауне, как вариант - в бассейне с подогретой морской водой. А после — массаж с ароматическими маслами. Перечисленные выше услуги оказывают большинство крымских пансионатов и отелей, поэтому свобода выбора «звезд», удобств и цен обеспечена.

Вот где зимой по-настоящему бурлит жизнь. Как пел Владимир Высоцкий «лучше гор могут быть только горы...», вот и манят Ай-Петри и Чатыр-Даг, Мангуп и Кошка любителей активного отдыха самого разного возраста. Лучшие места для зимнего актива и горно-лыжного спорта - Ангарский перевал, нижнее плато Чатыр-Дага, возле пещеры Мраморной, и Ай-Петринская яйла. Самой большой популярностью пользуется знаменитое плато Ай-Петри, с которого открывается неимоверная, поражающая воображение панорама: весь Южный брег Крыма как на ладони от Меганома и до Аю-Дага. Сама дорога к Ай-Петри очень красива. Горный серпантин, открывающий, как жемчужины, лучшие курорты Крыма: Гаспру, Ялту, Алупку, Симеиз. Небольшой совет: собираясь посетить крымские горы на машине, не поленитесь переобуть любимое авто в зимнюю резину, дабы не встать на середине подъема. Не забудьте и про мобильный телефон, на случай неприятностей с авто, вдруг придется вызвать эвакуатор.

И это касается не только проката лыжного оборудования, услуг инструкторов для новичков и лыжных трасс, но и гостинично-ресторанных услуг, стоимости проезда и экскурсий. Прямо у метеостанции с ялтинского въезда На Ай-Петри оборудован бугельный подъемник, а склон особенно хорошо для начинающих любителей лыж. Интересная забава для поклонников острых ощущений - ски-йоринг, когда десяток лыжников цепляются за буксировочный трос и несутся за снегоходом на приличной скорости. Ощущения не для слабонервных!

Есть на плато недалеко от обрыва кафе «Солнышко». В среднем обед на одного человека здесь обойдется в 50-60 гривен, а стоимость двухместного номера приблизительно в 70 долларов в зависимости от удобств. Зато в комплекс услуг включена сауна и дегустация крымских вин. Если решите остаться ночевать на Ай-Петри, не поленитесь проснуться на рассвете и хорошенько всмотреться в горизонт - если будет ясная погодка, то можно увидеть очертания берегов Турции.
На лыжах не так и трудно стоять

Что касается самого актива, то на Ай-Петри вас ждет потрясающий комплекс развлечений: снегоход, обычные лыжи, сноуборд и сани. Хотя можно заметить экстремалов, покоряющих трассы на автомобильных камерах и полиэтиленовых пакетах и картонках. Что поделать, если для большинства народа кувырок в снежный сугроб на крутом повороте не авария, а очередная порция веселья и зимнего удовольствия.

Нет машины, а хочется в горы? Не отчаивайтесь! Добраться до ближайшей лыжной трассы не так уж и трудно, отправляйтесь на Ангарский перевал. Доехать туда можно хоть и на медленном, но довольно экономичном троллейбусе, любуясь по дороге пейзажи Чатыр-Дага и Долгоруковской яйлы. Ангарский перевал расположен на высоте 752 м над уровнем моря в 30 км от Симферополя и в 12 км от Алушты. Отличительным свойством перевала является то, что отдельные трассы там оборудованы для саней и снегокатов, ледянок и автомобильных камер, есть трассы даже для любителей крутых виражей на полиэтилене. Для лыжников оборудовано две очереди бугельного подъемника по 600 м.
Фуникулер "Мисхор-Ай-Петри". Разве не прекрасный вид?

Первая очередь для начинающих лыжников, но довольно живописная и интересная. Вторая — уже чистой воды адреналин:скальные выступы и вековые крымские буковые леса, свежий горный воздух и простор кружат голову. Только для этого необходимо снаряжение и умение. На перевале организована горнолыжная школа, прокат всевозможных саней и лыж, доставка и экскурсии для групп и, что немаловажно, дежурство Контрольно-спасательной службы.

Хотите совместить лыжи с чем-нибудь интересным и познавательным? Тогда вам прямая дорога к знаменитому крымской «Шатру» - Чатыр-Дагу. Добраться туда можно от троллейбусной трассы Симферополь-Алушта, поворот на поселок Мраморное и дальше по указателям - «пещера Мраморная».


На Чатыр-Даге вас ждут горнолыжные трассы с подъемниками, кафе, комфортабельные вагончики для ночлега и самое интересное -знаменитые крымские пещеры. Чего стоит Эмине-Баир-Хосар - одна из самых красивых пещер Крыма. Подземные галереи пещеры протянулись почти на полтора километра. Лабиринты сталактитов и сталагмитов, красивейшее подземное двухуровневое кальцитовое озеро и уникальная палеонтологическая выставка ( один из экспонатов - скелет мамонта) заинтересуют не только взрослых, но и детей.

Если же лыжи вас не очень привлекают, а хочется чего-то необычного, собирайте компанию друзей, хватайте инструктора по туризму и отправляйтесь в Большой каньон. Зимой это место превращается в настоящие чертоги Снежной королевы. Спрятанный от окружающего мирав глубине северного склона Ай-Петри, Большой каньон поражает воображение даже видавших многое путешественников.


На сотни метров круто вздымаются вверх стены ущелья, над головой нависают причудливые утесы, а недалеко от туристической тропы шумит под тонкой коркой льда настоящая горная речка с порогами и небольшими водопадами. Заснеженные крымские леса как декорации к сказке о зиме. Здесь вас ждет один из живописнейших водопадов Крыма - «Серебрянные струи», который зимой превращается в водопад из хрусталя. Замерзшая вода причудливо застывает на камнях и деревьев, словно неизвестный мастер-стекольщик колдовал над лесом.

Вы не боитесь приключений и хотите увидеть настоящий зимний лес? Посетите зимний Мангуп, гору-останец, пристанище знаменитого княжества Феодоро. Добраться туда можно также своим путем. Сорок минут езды от Симферополя до Бахчисарая, затем еще полчаса до поселка Красный Мак и вот вы у подножья знаменитого Мангупа. В поселке стоит сделать привал и набраться сил перед подъемом в четыре километра. Непосредственно с вершины Мангупа вам откроется удивительная, ни с чем не сравнимая картина крымских долин, загадочных зимних лесов и засыпанных снегом виноградников. Не забудьте взять с собой теплые вещи, еду и спальные мешки. С питьевой водой на Мангупе проблем нет, здесь много родников с кристальной обжигающей холодом водой.

А от непогоды всегда можно укрыться в пещерах Мангупа, уже давно использующихся туристами в качестве стоянок. Одно замечание туристам — Мангуп не охраняется и не очищается от мусора в отличии от того же Чатыр-Дага, поэтому не стоит украшать белоснежный ковер земли пестрым мусором, прихватывайте его с собой.

Я перечислила лишь небольшую часть возможностей зимних развлечений, которые наполнят ваш досуг яркими впечатлениями и новыми ощущениями. Скучать не придется, в Крыму зимой каждый сможет найти себе подходящее занятие.

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Личаківський цвинтар і... Радивилів

На Личаківський цвинтар у Львові приходять, щоб поклонитися пам’яті видатних людей, щоб перейнятися особливою атмосферою цього міста мертвих, де знайшли свій останній спочин близько 400 тис. людей. Між високими гробівцями, подекуди вище людського зросту, почуваєш себе, наче в якомусь містичному світі. Кажуть, це кладовище – одне з найвеличніших у Європі. Принаймні мені воно видалося багато в чому схожим на відомий некрополь – паризький Пер-Лашез, яким можна здійснити екскурсію завдяки віртуальному Інтернет-сайту, «пройшовши» алеями у будь-якому напрямку на власний вибір.

Перш за усе цей цвинтар – найдемократичніший наднаціональний, там поховано надзвичайно цікавих людей, що належать до інших культур та часів, ну наприклад там є кенотаф К. Беньовського - революціонера та засновника колонії на Мадагаскарі, відомих акторів України, Польщі та Австроугощини, художників тощо. Вважаю, про це непогано було б згадати.

Наприкінці жовтня, коли саме зав’ядання природи пробуджує мінорні настрої, а пожовкле листя між надмогильними пам’ятниками мовби підсилює усвідомлення минущості всього сущого, можна годинами блукати Личаківським.

Певна річ, насамперед підійшов до могили І. Франка – вона недалеко від входу. По другий бік алеї похований М. Шашкевич, поет і просвітитель. Поряд знайшов вічний спочин В. Барвінський, письменник, історик і громадський діяч. Поблизу – могили співачки Соломії Крушельницької, композиторів С. Людкевича, М. Колесси, А. Кос-Анатольського, трохи ближче до входу – письменників Р. Федоріва, Р. Братуня… Мав із собою фотоапарат, тож понад 120 знімків виставив у спеціально створеному Інтернет-альбомі «Личаківський цвинтар: випадковий погляд»:

http://jasc51.io.ua/album165512

Представлені світлини могил переважної більшості видатних українських і польських діячів тутешньої «прописки». Є на фото і надмогильні пам’ятники радивилівцям, які за особливі заслуги перед народом удостоїлися честі бути похованими на Личаківському. Справа в тому, що цвинтар цей особливий, без розбору тут здійснювали захоронення лише за радянської влади (до 1975 р.), причому при головних алеях, поряд із надмогильними пам’ятниками видатним діячам, опинилися захоронення людей, чиї прізвища майже нікому, за винятком рідних, нічого не говорять. І хоч територія кладовища доволі велика – 42 га, у дальніх закутках невпорядкована і «незабудована», нині випадкових захоронень тут не здійснюють, адже з 1990 р. Личаківський цвинтар – історико-меморіальний музей-заповідник.

Насамперед у музейних працівників розпитав дорогу до могили поета Григорія Чубая, уродженця села Березини Радивилівського району на Рівненщині, адже в січні наступного року відзначатиметься 60-річчя від дня його народження. Не доходячи до пам’ятника Каменяра, слід повернути ліворуч і пройти повз найстарішу частину цвинтаря (вона зліва) зо три десятки метрів під косогір, а затим при бічній алейці направо на полі №11 не можна не помітити скульптурного зображення музи, що нависає над пам’ятником. Вона без правої кисті – це символ того, що Григорієві постійно шкодили в творчості.

У 1972 р. КДБ вчинило обшук у будинку дружини Галини на Погулянці. Кількаденне перебування поета в КДБ спричинили до глибокої депресії, а виснажлива праця вантажника – до розладу здоров’я. Важкі матеріальні умови змусили Г. Чубая їхати на будови Сибіру, що майже цілковито зруйнувало його здоров’я. Життя талановитого нашого земляка обірвалося у віці 33 років. Поховано його було на Сихівському цвинтарі. Однак за клопотаннями родини та Львівської організації Національної спілки письменників України Львівська міська рада дозволила у грудні 1995 р. перезахоронити останки поета на полі № 11 Личаківського цвинтаря. Рік тому, 15 вересня 2007 р., на могилі поета було встановлено пам’ятник. Поряд знайшов вічний спочинок правозахисник Є. Куртяк (1936 – 1996 рр.).

В іншій частині кладовища, яка колись була виділена для почесних захоронень, височіє пам’ятник-погруддя письменнику П. Козланюку. Поблизу спочивають відомі в минулому літератори І. Вільде, Я. Галан, П. Карманський, М. Яцків, Г. Тютюнник, В. Гжицький, К. Пелехатий, А. Волощак. У 30-і рр. П.Козланюк жив у Радивилові, тут виношував задум і почав роботу над романом «Юрко Крук». Радивилів назавжди увійшов у долю літератора, адже в цьому місті жила його майбутня дружина О. Почаєвець. Одружилися в 1930 році. Причому Петро був греко-католицької віри, Олена – православної. Отож укласти такий шлюб виявилося непросто. Молодих обвінчали в Крупці. Життя їхнє часто затьмарювалося, адже П. Козланюка польська влада кидала за ґрати. Після другого виходу з в’язниці він відвіз вагітну дружину до її матері в Радивилів, у невеликий будиночок на вулиці Кременецькій. Тут 8 квітня 1933 р. народилася їхня дочка Тамара і проживала до 1939 р.

А Козланюк перебував на напівлегальному становищі. У Радивилові, між тим, мав чимало приятелів. Це Костянтин Білинський-Почаєвець — повітовий керівник Міжнародної організації допомоги революціонерам (МОДР), про якого опублікував нарис Я. Галан. Це М. С. Почаєвець, який у повоєнні роки працював у Червоноармійську головою міськради. П. В. Гревцов, який у 30-і рр. був залізничником і жив у сусідстві з Козланюками. Його сім’я підтримувала стосунки з ними, згодом львів’янами, до останніх їх днів… Часто зустрічався з письменником у Радивилові фельдшер латиш Е. Оссас, любив П. Степанович працювати в бібліотеці просвітянина І. Гончарика, певний вплив справляв польський залізничник Т. Блажевич…

Між іншим, Олена Олексіївна Козланюк похована поряд із чоловіком, за два метри. На відміну від нього, удостоєна лише гранітної таблиці з коротким написом: «Олена Козланюк. 1907-1976 рр.». У цій частині цвинтаря є й малопомітна могила М. Роллє, польського історика, автора книги про Кременецьку гімназію, яка цього року перевидана в Україні. Є відомості, що в період роботи над цим дослідженням бував і в Радивилові.

Коли поминути могилу композитора Володимира Івасюка (на відгалуженні вліво від головної алеї) і продовжувати йти до меморіалу героям Української Галицької Армії, зліва від напрямку просування буде й поле №50, а при його алеї вліво можна побачити надмогильний пам’ятник Ю. Киричуку, історику, дослідникові Української Повстанської Армії. Випускник Радивилівської (Червоноармійської) середньої школи №1, він ішов до наукової діяльності спочатку як студент, а потім – викладач Львівського національного університету імені Івана Франка. Захистив кандидатську дисертацію, працював над докторською. На жаль, трагічна випадковість (наїзд автомашини) обірвала життя в розквіті літ, не дозволивши здійснити задуманого. Однак і те, що встиг зробити для науки Ю. Киричук, вписало його прізвище в ряд найбільш плідних істориків львівської школи. У цій частині кладовища поховані адвокат і громадський діяч С. Федак, письменник М. Павлик, журналіст і вчений В. Здоровега, історик Орест-Нестор Мацюк, скульптори М. Дзиндра, Т. Бриж, Л. Лесюк…

Коли говорити про дотичність до Радивилова відомих людей, чий земний шлях скінчився у Львові, то при вході на Личаківський цвинтар привертає увагу могила (поки що без пам’ятника) композитора Ігоря Білозіра (свого часу він у складі гурту «Ватра» виступав на сцені Червоноармійського районного будинку культури), у повоєнні роки на Радивилівщині збирав матеріали для своїх нарисів редактор тодішнього журналу «Жовтень» Ю. Мельничук, на «Козацьких могилах» у Пляшевій бували поет Р. Братунь, редактор журналу «Дзвін» прозаїк Р. Федорів, у Бродах певний час жив художник І. Труш…

Мандрівка таким кладовищем допомагає хоч трішки краще зрозуміти життя видатних, спонукає ще й ще звернутися до їх творчості, мистецьких і наукових робіт, переосмислити все це через призму свого часу і власного життєвого досвіду, почерпнути в цьому самозаглибленні щось суттєве для самоствердження, вироблення суспільних орієнтирів.

© Автор статті - Володимир ЯЩУК

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Алекс Брут: Туристичний український “бум-бум-бум”

Чи стане туризм основною галуззю наповнення бюджету?

Чи справді на Україну насувається туристичний бум? Статистичні дані принаймні свідчать, що так. Але ми вже давно звикли не довіряти статистиці.

Бо часто цифри показують одне, а життя – зовсім інше. Після помаранчевої революції Україна запровадила безвізовий режим для громадян Євросоюзу та Швейцарії, що, за офіційними показниками, у 2,5 рази збільшило кількість туристів із цих країн. Але якихось подальших якісних зрушень поки що не відчувається.

У травні минулого року зафіксовано рекордну кількість туристів, які відвідали Київ. Пов’язано це було і з перемогою “помаранчевої революції”, основні події, які відбувалися на столичному Майдані, а також з конкурсом “Євробачення”...

На раптовому сплеску уваги іноземців до України не слід заспокоюватися. Не варто дивлячись на ці оптимістичні цифри задовольнятися результатом, краще задатися питанням – а що далі?

Мандрівка Україною – враження не найкращі | Українські експерти в галузі туризму декілька років тому вирішили змоделювати уявного іноземця, котрий раптом зацікавився нашою історією і вирішив здійснити індивідуальний тур історичними місцями України. І відразу зауважили, що цей турист – мабуть, відважна людина,
У нас є все для цивілізованого туризму. Тільки немає цивілізації...
оскільки більшість інформації про нашу країну в іноземних ЗМІ мала загалом негативне забарвлення. Тільки останнім часом відношення до нашої держави трохи змінилося на краще.

Першим сюрпризом для туристів з країн ЄС, США, Канади, Японії, що звикли до практичної відсутності кордонів, була необхідність отримання візи для відвідання України. Тільки сам цей факт залишав нашу країну без сотень тисяч додаткових мандрівників і, відповідно, без їх доларів, євро, фунтів тощо. Наразі цієї перепони немає. Але рушаймо далі...

Наш герой відстояв довжелезну чергу на митниці в Борисполі і, нарешті, дістався гостинної української землі. Там його зустрічають таксисти, які люб’язно пропонують свої послуги з перевезення в будь-який район Києва, за тарифами, трохи вищими за європейські.

Потім наш турист дізнається, що у нас обмаль готелів, які реально відповідають європейському рівню, але ціни в деяких з них набагато перевищують рівень послуг, що пропонуються. І перелік нашого “сервісу”, який стосується просування туриста, його харчування, інформаційного забезпечення, суттєво погіршується по мірі просування від столиці.

Добре, залишимо вже іноземців у спокої. Потрібно згадати вже про нашого вітчизняного туриста, у якого останнім часом рівень туристичної активності також почав неухильно зростати. Ми також зустрічаємося з усіма негараздами, до яких насправді звикти неможливо. Опитування з цього приводу серед наших туристів показало, що 80 % з них наявним сервісом незадоволені. То що тоді казати про іноземців і взагалі про якісь перспективи...

Крім того, сплативши достатньо великі гроші за неіснуючий комфорт, будь-який турист побачить, що більшість запропонованих для огляду туристичних об’єктів знаходяться у досить занедбаному стані. Ми знаємо, що на ремонт та реконструкцію музеїв, історико-культурних заповідників з бюджету виділяються копійки. Але як пояснити це людині, котра здолала тисячі кілометрів, щоб на власні очі побачити зовсім не те, що йому яскраво змальовувала рекламна брошура? Тож і не дивно, що більшість іноземних туристів, які приїздили раніше з Заходу в Україну, були або бізнесменами, або їхали в гості до своїх родичів та знайомих.

Основні проблеми нашого туристичного бізнесу | Завдяки вже наявному туристично-рекреаційному потенціалу Україна має всі можливості стати туристичною державою світового рівня. Але представники українського туристичного бізнесу постійно наголошують на необхідності змін у підході до обслуговування туристів.

І починати потрібно, мабуть, зі стану українських шляхів, про якість яких говорити не доводиться. Отже, розвиток нашого туристичного бізнесу напряму залежить від розвитку туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). Але нові дороги потрібні не тільки на швидкісних магістралях, але й у всіх містах і селах.

Стримують розвиток туризму в Україні млявість та несподіваність економічних реформ, несприятливість існуючих умов для підприємництва і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму – як внутрішніх, так і іноземних.

Дається взнаки і технологічна відсталість галузі. Наприклад, європейці давно звикли, що у Internet-форматі є можливість бронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу – “on-line”. Кажуть, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються.

Досвід Угорщини, Польщі, Туреччини доводить, що реклама – це необхідний крок держави для підтримки та розвитку туристичної галузі. Наприклад, Великобританія витрачає на рекламу туризму щороку 80 млн. фунтів стерлінгів. І це не марнотратство. Підраховано, що кожен вкладений в рекламу фунт приносить доход у 27 фунтів від залучених туристів. Держава має це розуміти. Оскільки існуючий туристичний потенціал України використовується лише на третину, за висновками експертів, наш бюджет не доотримує мінімум 10 млрд. доларів за рік. З іншого боку, якщо немає розвинутої інфраструктури – то що ж рекламувати?

Нові можливості малих історичних міст України | Один знайомий бізнесмен мав дуже велике бажання відкрити туристичну агенцію на Закарпатті, аби привозити сюди людей на оздоровлення. Він, мабуть, був ведений в оману гарними фотографіями, які побачив в Інтернеті – виноградники, термальні джерела, хатинки з країни “зеленого туризму”, затишні ресторанчики з місцевою кухнею, озера. Справді все це є – надзвичайний потенціал, достатній для того, аби туристи приїздили сюди з усіх усюд. Підприємець і майбутній інвестор навіть накидав приблизний бізнес-план і рушив на Закарпаття з великими сподіваннями. Те, що він побачив на власні очі, всі його плани миттєво перекреслило.

Перше, з чим зіштовхнувся, – з нашими дорогами і сервісом обслуговування. Врешті-решт, з’ясувалося, що туристичної інфраструктури тут немає взагалі, пам’ятки архітектури в занедбаному стані. “Е, ні, – подумав бізнесмен, – якщо у місті такі справи, то що ж коїться в районі?”. І вирішив, що за краще буде вкладати свої гроші в іншу справу...

Деякі фахівці у галузі туризму вважають, що туристичну сферу потрібно піднімати спочатку саме в малих історичних місцях України, для яких туризм міг би стати головною стратегією їх подальшого розвитку.

Перші вдалі паростки таких процесів в Україні вже є. Наприклад, Асоціація міст України за підтримки Агентства з Міжнародного розвитку США (USAID) започаткувала проект по створенню електронної мережі спілкування між 130 малими містами України. Далі – проведення циклу навчальних тренінгів для керівництва та муніципального активу. Завдяки ініціативам територіальної громади та місцевої влади деякі малі українські міста набули статусу державних історико-культурних заповідників. Виникла ідея об’єднання зусиль цих малих історичних міст України для просування своїх інтересів у розвитку туризму.

Все залежить від внутрішнього потенціалу територіальних громад, які пов’язують свій стратегічний розвиток з туризмом. Секрет закладений у ефективній співпраці трикутнику: “місцева влада – територіальна громада – місцевий бізнес”. Якщо цей механізм зрушиться з місця і запрацює – може статися чудо. Для цього будь-які директивні акти зайві.

Всього в Україні є 147 таких міст, перелік яких затверджено постановою Кабміну. Ці українські малі міста можуть багато чим здивувати... При умові свого розвитку, а не стагнації. І багато чого залежатиме саме від активності територіальної громади і міського голови.

Вважається, що проблему із залученням туристів мав би розв’язати розвиток “зеленого туризму”. Та поки що значного притоку туристів чомусь немає. Ринок послуг зеленого туризму в Україні має низку недоліків. Головні з них: непомірне оподаткування сільських господарів, відсутність реального доступу до дешевих кредитних ресурсів, відсутність комплексного навчання господарів-власників садиб, а також низькосортність рекламних матеріалів...

Потрібно брати приклад з найближчих сусідів, скажімо, з поляків. Після 1989 року польські туристи здебільшого віддавали перевагу мандрам за рубіж. Проте зараз все більше поляків відпочиває на батьківщині: протягом 2003-го туристами в своїй країні стали 9 млн. 800 тис. польських громадян, а влітку минулого року – 7 млн. 600 тис. Вітчизняний туризм значно дешевший, він звичайніший та зручніший. І, нарешті, повертається мода на сімейний відпочинок.

Після першого буму, розрахованого на туриста-іноземця, польський турбізнес почав більше цікавитися своїми співвітчизниками. У курортних зонах з’являється чимало сімейних будинків відпочинку, розвиваються агротуристичні господарства. Хіт останніх сезонів – так званий туризм оздоровлення. У будинках відпочинку з’являються SPA-, масажні салони тощо.

Польські фахівці уже готові передавати свій досвід далі на Схід. Вони вважають: людям в Україні потрібно змінити підхід до туризму. Потрібне наукове обґрунтування, чим ми могли б здивувати закордонного та вітчизняного туриста, отже, зосередитись на створенні фірмового туристичного продукту. «Сьогодні в турбізнесі найважливіше зробити так, щоб гість приїхав бодай ще один раз», – кажуть поляки. І вони праві на 100 відсотків.

Туристичний рай – це реальність. Чому не у нас? | Туризм – це не тільки захоплюючий вид відпочинку, а й бізнес, який забезпечує зайнятість мільйонів людей. Питома вага доходів від туризму в загальній сумі надходжень від експорту складає основу державного бюджету ряду країн світу (в Іспанії – 60 %, в Австрії – 40 %). За рівнем доходів туризм поступається лише нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню, а як джерело надходжень валюти займає друге місце у світі після товарного експорту.

В Україні прийшла нова влада. Вона обіцяла визначити нову систему цінностей і встановити початок вироблення стратегії розвитку України в новому тисячолітті. Особливу роль у формуванні майбутнього нашої країни відводилося, зокрема, розвитку вітчизняного туризму.

«Розвиток сфери туризму значною мірою допоможе вирішити проблему безробіття, насамперед у тих регіонах, де вона стоїть найгостріше», – заявляв минулого року кандидат у Президенти Віктор Ющенко. Він обіцяв запровадити пільговий режим оподаткування малого і середнього бізнесу в туристичній галузі в депресивних регіонах і спрямовувати фіксовану частину податків на розвиток туристичної інфраструктури.

Голова Державної туристичної адміністрації України Валерій Цибух також часто говорив про великі перспективи українського туризму: “Проста арифметика – кожний турист, який відвідує країну, протягом трьох днів витрачає в середньому 520 дол. США. Необхідно лише створити умови і перш за все цивілізовані «правила гри», які зробили б нашу державу більш привабливою для іноземних туристів”. Коли ж вони, нарешті, в нас будуть створені?

А, мабуть, тільки тоді, коли щезне “совок” в наших головах. Відпочивав якось у Польщі – за кімнату “люкс”, де було все, заплатив 15 євро. В нашому чорноморському Коблеві така ж кімната, але без душу, телевізора та всього іншого (навіть замок не закривався) коштує майже в два рази більше. Де логіка? І ще одне запитання для ерудитів: куди я, скоріш за все, поїду відпочивати наступного літа?

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Испанские туристы увидели Испанию

Испанские туристы обратили внимание на свои курорты. За первые семь месяцев этого года количество путешествий жителей страны возросло на тринадцать процентов относительно аналогичного показателя прошлого года и достигло 96,9 миллионов выездов, по данным исследований, проводимых компанией Familitur.

Кроме того, зафиксировано увеличение национального туризма на 13,8 процента. Почти все провинции Иберийского полуострова испытали рост туристических показателей, кроме Кантабрии и Кастилии и Леона. Андалусия стала лидером по количеству передвижений своих граждан вовремя отпусков (около 17 миллионов посещений), далее следует Каталония (13,8 миллионов) и Валенсия (9,7 миллионов).

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Ривненская область: Что это за чудо в полесской глубинке?

Туристический проект «Полесский трамвай», который победил на всеукраинском конкурсе программ местного самоуправления, будет реализован на базе узкоколейной железной дороги в Ривненской области. Он будет способствовать началу развития «зеленого» туризма в Заречненском и Владимирецком районах, где есть проблемы с занятостью населения, но нет проблем с нетронутыми живописными уголками природы и гостеприимностью жителей этого края.

На реализацию проекта «Полесский трамвай» государство обещает выделить в 2009 году для этих двух районов 700 тысяч гривен. А пока из областного бюджета для начала каждому из районов выделено по 50 тысяч гривен субвенции. Этих средств хватило разве что на издание путеводителей да рекламных проспектов и щитов для туристов, которые решатся на путешествие по уникальной узкоколейке Антоновка—Заречное, которая считается самой длинной в Европе (ее протяженность — 106 километров). Кстати, она проходит по самому длинному в Европе деревянному железнодорожному мосту (на снимке).

Сама же мини-дорога — это в самом деле раритет, оставленный нам в наследство. Построена она местными купцами в 1905 году, чтобы завозить в эти края товары, а вывозить глину, песок, лес. В

30-е годы, при Польше, ее проложили и до наиболее отдаленного села Кухотская Воля, а в 60-е — до райцентра Заречное. Так что строили узкоколейку почти столетие. К середине 80-х годов по ней курсировали два пассажирских поезда и четыре грузовых.

Узкоколейка Антоновка—Заречное — музей железнодорожного дела под открытым небом, да к тому же проходит она по удивительно живописному, мало измененному цивилизацией Полесью с многочисленными озерами, реками, селами, которых не коснулась цивилизация...

— Было время, когда движение по этой уникальной транспортной артерии уже хотели закрыть, — рассказывает местный краевед, депутат Заречненского районного совета Павел Дубинец. — Но люди при поддержке СМИ отстояли ее. Ведь, кроме исторического, узкоколейка имеет еще и социальное значение: ею пользуются крестьяне из отдаленных населенных пунктов, даже ученики ездят в школы в соседние села. Действуют и льготы — для тех, кто на них имеет право. А вообще билеты на «поездок» (так местные называют поезд. — Авт.) — дешевые: от Антоновки до Заречного немногим больше шести гривен.

Сегодня узкоколейная железная дорога Антоновка—Заречное дает работу сотне человек. Она — чуть ли не единственная возможность для тысяч полещуков добраться со своих лесных сел до райцентра.

«Поездок» идет с небольшой скоростью — 30—40 километров в час, останавливается не только в селах, но и по требованию пассажиров, грибников, рыбаков. Павел Дубинец рассказал, что этим когда-то воспользовался предприимчивый лесник, чтобы небольшими партиями перевезти из леса заготовленные дрова...

— Но остановки остановками, а стараемся придерживаться расписания движения, потому что понимаем: некоторым пассажирам нужно еще успеть пересесть на другой вид транспорта, чтобы добраться, скажем, до Ривного или куда-нибудь еще, — говорит проводница.

Сам поезд — тоже раритет. Четыре узеньких вагончика, которые в холода отапливаются углем, тянет паровоз, двигатель на котором от танка Т-34, «потребляет» на сто километров 200 литров дизтоплива. Поскольку он двигается медленно, то пассажиры (а в будущем и туристы) имеют возможность полюбоваться пейзажами за окном...

Не обозначенная на картах, узкоколейка все же известна иностранцам: некоторые киевские турагентства устраивают для них путешествия в эти живописные места. Доставляют любителей экзотики узкоколейкой, а те выходят на пикник в облюбованном месте.

— Так почему бы и нам, местным, не использовать этот муршрут для «зеленого» туризма? — справедливо замечает председатель Заречненского районного совета Виталий Сарыч (на снимке), который одобряет попытки областной власти хоть таким образом вывести из экономически депрессивных его и Владимирецкий районы. — Так и родилась идея проекта «Полесский трамвай».

В Украине, кроме ривненской, сохранились еще три действующие пассажирские узкоколейки: две — в Закарпатье и одна — на Виннитчине. Несколько таких дорог все еще функционируют в европейской части России, Казахстане. В Европе подобные железные дороги используются с экскурсионной целью, там даже создана Европейская федерация туристских и музейных железных дорог. А в Латвии 33-километровая узкоколейка Гулбене—Алуксне объявлена культурным памятником национального значения.

— Тем паче что такой опыт использования в мире уже есть, — приобщается к разговору заместитель начальника управления культуры и туризма Ривненской ОГА Ярослава Гаврилова. — Только нужно, чтобы и о нашем проекте «Полесский трамвай» узнало как можно больше людей, т. е. надо «раскрутить» его и через туристические ярмарки в Ривном, и через прессу, что мы и делаем.

Можно понять заинтересованность власти в развитии зеленого туризма в этих двух депрессивных районах Ривненщины. Если бы дело пошло, можно было бы удержать на работе работников полесской узкоколейки, создать новые рабочие места (потребуются гиды, а с появлением небольших гостиниц или турбаз — и обслуживающий персонал). Имели бы работу и владельцы агроусадеб, которые принимали бы у себя «зеленых» туристов. Служба занятости готова поддержать со своей стороны такое желание. Был бы и сбыт выращенного местными крестьянами...

Вместе с группой журналистов и депутатов Ривненского областного совета едем по маршруту «Полесского трамвайчика». Садимся в Заречном в «поездок». За красотой, которую видишь за окном, не замечаешь ветхости вагончиков: они явно нуждаются в ремонте, твердых деревянных лавочках... А может, в том и экзотика, чтобы оставить все так, как есть? Ведь, если обновить вагончики, они уже не будут экспонатами музея железной дороги под открытым небом...

«Поездок» останавливается среди леса. Направляемся, глядя на указатели, к гидрологическому заказнику общегосударственного значения «Островской». По дороге едва не на каждом шагу — зеленушки, опята... Кое-кто успевает набрать грибов полные целлофановые пакеты. Вдруг лес заканчивается и перед нами возникает озеро невероятной красоты.

Наслаждение от свидания с колоритной полесской природой портят звуки мобильных: это предупреждают, что нас приветствует оператор мобильной связи Беларуси, называются заоблачные тарифы. Подумалось: а почему на территории Украины имеем такое экономическое «чудо»?

— Это озеро Большое — одно из трех, что входят в гидрологический заказник «Островской», — объясняет Павел Дубинец. — А еще в заказник входят озера Среднее и Хоромное...

Спешим зачерпнуть в ладони озерную воду, в которой, если верить местным жителям, содержится много глицерина. Тем временем Новоречецкий сельский голова Петр Андрушко, который ждал нашу группу, уже успел испечь в костре картошку, что было очень кстати — аппетит на природе нагуливается быстро. И депутат Ривненского облсовета Нина Путилина с удовольствием угощалась печеной картошкой (на снимке).

— Такой маршрут для группы рассчитан на один или несколько дней? — спрашиваю у Виталия Сарыча.

— На короткий срок, ведь это связано с ночлегом, если только туристы не захотят жить в палатках. Но в будущем, если «зеленый» туризм все же по-настоящему заинтересует людей, обустроим агроусадьбы в ближнем селе Островск. Несколько таких уже принимают туристов в селе Нобель, которое раскинулось на берегу живописного одноименного озера — второго по величине в Украине после Свитязя, — сказал председатель Заречненского районного совета В. Сарыч. — У нас вместе с коллегами из Володимирецкого района еще немало замыслов относительно развития «зеленого» туризма и относительно наполнения местных бюджетов от него. Но это — в перспективе. Все будет зависеть от того, облюбуют ли наш край туристы.

— Мы уже облюбовали, — поделились впечатлениями от увиденного участники этого пробного тура.

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

У Києві відкрилася Перша національна виставка українського туристичного продукту Visit Ukraine

В столиці України в рамках щорічного професійного форуму „Індустрія гостинності” відкрилася Перша національна виставка українського туристичного продукту Visit Ukraine. Виставка проходить у виставковому центрі України «КиївЕкспоПлаза» з 30 жовтня по 1 листопада (за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 2-Б).

Головна мета заходу: представлення потенціалу української туристичної індустрії, стимулювання потоків організованого внутрішнього та в’їзного туризму, сприяння формуванню нових туристичних продуктів через співпрацю різних учасників ринку.

Історичні та культурні пам'ятки усіх регіонів України, курорти, заповідники, музеї, можливості для оздоровчого, активного, дитячого, молодіжного і екотуризму, послуги готелів, ресторанів, перевізників демонструють 116 учасників експозиції Visit Ukraine 2008.

Серед експонентів - Radisson SAS Hotel, "Арктур", "МАУ", Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, готелі "Одеса", "Пальміра Палас", "Прем'єр Палац Готель", ресторація - більярдний клуб "ГЕНШТАБЪ", мережа ресторанів FIM-card, санаторії та курорти Державного управління справами, Укркурортсервіс, фестивалі "ГогольFest", "Джаз Коктебель", "Країна Мрій", управління культури та туризму Чернігівської облдержадміністрації та багато інших.

Майданчиком для живого спілкування та обговорення нагальних професійних проблем стануть заходи виставкової програми: конференція "Маркетинг міст. Досвід розвитку міст як туристичних центрів в контексті підготовки України до Євро-2012"; семінар "Система якості у сфері сільського "зеленого" туризму до 2012"; семінар "Активний туризм як фактор зростання туристичних потоків".

Серед спеціальних подій виставки - Третій Всеукраїнський молодіжний туристичний фестиваль "Дивосвіт", який зібрав біля 30 учасників - молодіжних туристичних клубів з усієї України - від Львова до Луганська, від Чернігова до Євпаторії.
Організатор фестивалю - Українська хостел асоціація, представник Міжнародної хостел федерації, що налічує понад 4,5 тис. хостелів в 96 країнах світу. Фестиваль відбувається за підтримки Міністерства у справах сім'і, молоді і спорту та Міністерства культури і туризму України.

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Естонія готова інвестувати в туристичну галузь Закарпаття

Закарпатську область з робочою поїздкою відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки в Україні.

29 жовтня 2008 р. в Ужгороді відбулася офіційна зустріч голови Закарпатської облдержадміністрації Олега Гаваші з Надзвичайним і Повноважним Послом Естонської Республіки в Україні Яаном Хейном. Йшлося насамперед про налагодження партнерських та ділових взаємовідносин між нашим краєм та балтійською країною.

На сьогодні в області працює п’ять україно-естонських підприємств, які інвестували в економіку краю понад півтора мільйона доларів. Це в основному підприємства переробної галузі. В ході зустрічі йшлося про налагодження співпраці і в інших галузях економіки, зокрема туристичній.

Спільною рисою Закарпаття та Естонії Яан Хейн назвав туристичний потенціал.
"Наша країна за кількістю населення трохи більша за ваш край. Окрім традиційних галузей промисловості, останніми роками ми успішно розвиваємо й туристичну галузь. Лише за минулий рік Естонію відвідало більше шести мільйонів туристів. Побувавши на Закарпатті, оглянувши ваші чудові краєвиди, можу констатувати, що і ваша область за рахунок туризму може отримувати значні надходження до бюджету", – констатував Яан Хейн. Посол Естонської Республіки зазначив, що на сьогодні естонські компанії вже мають успішний досвід з будівництва туристичних об’єктів у Західній Україні.

– У зв’язку із проведенням Євро-2012 в Україні з’явиться потреба у розбудові туристичної інфраструктури, тому ми можемо запропонувати власні проекти, які зацікавлять і вашу область, – вважає Яан Хейн.

У свою чергу голова облдержадміністрації О. Гаваші зазначив, що область зацікавлена в естонських інвестиціях. "Ми можемо запропонувати для естонського бізнесу кілька потужних інвестиційних проектів, що стосуються розвитку гірськолижного туризму краю. Також чимало є пропозицій, які стосуються і розбудови готельної інфраструктури Закарпаття", – повідомив керівник краю. Також О. Гаваші запропонував пану послу в майбутньому організувати зустріч ділових кіл Закарпаття та Естонії, зацікавлених у налагодженні співпраці в туристичній галузі.

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Іспанський ресторан пропонує антикризове меню за один євро

Якби ж то наші українські кулінари були не дурніші за іспанських!

У ресторані Darіo міста Гійон на півночі Іспанії можна пообідати всього за 1 євро. "Ми не заробляємо гроші, але й не втрачаємо їх", - пояснює політику закладу в умовах кризи менеджер Емілія Хіменез.

За 1 євро відвідувачам пропонують: суп з морепродуктів, ребра з рисом або курку, або анчоуси із салатом, а також хліб, напій і десерт. При чому середня вартість обіднього меню в Іспанії становить близько 10 євро.

Таке рішення ухвалило керівництво закладу, щоб утриматися "на плаву" в умовах фінансової кризи.

Нововведення виявилося ефективним: у той час як по всій Європі з фешенебельних ресторанів люди пересідають за столики фастфудів, в іспанському Darіo, розрахованому на 49 місць, потік клієнтів тільки збільшився.

Нагадаємо, у патентне бюро Росії подана заявка на марку горілки Антикризова, котра буде продаватися за низькою ціною через прогнозоване зниження попиту на дорогу горілку.

До речі, міжрегіональний туризм з цього дива мав би зиск. І ось у чому. Кожний новий відвідувач + 1 евро... Тобто, харчаєшш 10 туристів, маєш на куліш козацький та узвар 10 евро, а якщо 15 то вже в півтори рази більше.... Годі займатися придорожнім здирництвом, пані і пані з дорожніх каХве українських. Ціни БАНДИТСЬКІ... Починайте працювати над імеджем України, горе-здирники наші! Куліш та узвар мають куштувати найскоромніші і найнезаможніші українськи туристи!

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Козацький куліш по меджибізькому, від Олеся Коваля

На стандартну пачку пшона потрібно: бекон -0.5 кг, морква-1кг, цибуля ріпчаста -0.7 кг., сіль спеції за смаком, пачка смальцю, головка саредніх розмірів часнику.

пшоно заливаємо водою в глибокому посуді, щоб можна було перемішувати, залишаємо на деякий час, щоб зійшла гіркість.

моркву, цибулю очищуємо від шкірки та бруду , нарізаємо кубиками1*1см.

бекон ріжемо на кубики1,5*1,5 см і смажимо до утворення шкварок, добавлямо моркву з цибулею, теж смажемо до румяного кольору....Суміш зажарки після приготування відціджуємо від жиру, кількість якого повинна бути не менша 250 гр...., якшо менше добавляємо смалець.

Жир виливаємо до 8-літрового казана і доводимо до кіпіння.

Відціджуєм і промиваем пшоно, даємо зтекти воді...і висипаємо в киплячий жир.

Просмажумо пшоно в жирові до зміни кольору , обережно вливаємо 3 літри горячої води, додаємо зажарку , спеції , подрібнений часник.

Варимо на середньому вогні , час від часу перемішуючи, солимо.

Коли пшоно розбухне і вбере в себе рідину, знімаємо з вогню і на хвилин 10-20 замотуємо у кожух.

Подавати на стіл приперченим з зеленю і чаркою "Хортиці".

Смачного!


© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Закарпаття: Вимираюче село Лумшори перетворюється в райський куточок

У Лумшорах процвітає зелений туризм | За 52 км від обласного центру та за 30 від райцентру Перечин в обіймах гір розміщено село Лумшори. У 100 хатах проживає близько сотні людей.

Це – пенсіонери. Молоді тут майже нема – повиїжджали до Ужгорода чи в інші міста краю. Востаннє у селі гуляли весілля вісім років тому. Майже два роки тому немовля народила мати-одиначка. Торік відспівували востаннє покійника. На село – один школяр. Він ходить до сусіднього населеного пункту Турички. У Лумшорах школи нема. Кілька разів на день з обласного центру до села курсують маршрутні таксі.

Місцевих людей тут мало, багато туристів. У селі інтенсивно розвивається туристично-рекреаційна галузь, будуються садиби, колиби, створюється сфера послуг для туристів, проведення лікувально-оздоровчих процедур. За селом є водопади «Соловей» та «Партизан». Під полониною - Комсомольське озеро, яке за часів Союзу було одним з елементів туризму.

У Лумшорах з 1600 р/ працює найдавніший курорт Закарпаття на базі сірководневого мінерального джерела. Тут були встановлені дерев’яні ванни. До цього часу в селі зберігається старовинний чан, у якому підігрівають воду. Два підприємці – Михайло Ворожильник та Володимир Опіярі - встановили чани. Година купання коштує 300 грн. Біля чанів черга.

- Ванни добре підходять для лікування опорно-рухового апарату та нервової системи, - ділиться 58-літній киянин Сергій Іванович. – Раніше не міг розігнути спину, а після четвертої процедури піднявся на гору-полонину Руну на 1479 метрів над рівнем моря.

- Село здавна є туристичним. Профспілкові турбази були переповнені. Після розпаду Союзу Лумшори стали вимирати. З потоків туристів та відпочивальників приїжджали одиниці, - розповідає Василь Гапак, 82 роки. Серед чоловіків Лумшор є найстаршим. Проживає з родиною у будинку під №1 на початку села. Дружина Ганна має 77 років. – Від нас була дорога на полонину. Нею можна було поїхати туди на машині. Тепер усе заросло хащею. На Руну люди дістаються через Липовець.

Дід Василь каже, що пофриштикує і за п’ять хвилин вийде до нас. За кілька хвилин повертається переодягненим у сорочку та каземелку, взутий у гумові шльопки. Пропонує місце для розмови у саду біля вуликів. Скаржиться, що навесні 8 сімей бджіл загинуло. Залишилося 10.

- Якщо пес загавкать, півень запіє, курка закудкудахче, теля забринить, то село живе, - відповідає дід Василь на моє запитання про стан населеного пункту.

На прохання пригадує, яким пам’ятає село. Хвилин 40 розповідає про курорт:
- На основі тої води сірководневої було купало. Люди приїжджали здалеку лікувати ревматизм, радикуліт. Одну пані привезли на возі, а після кількох процедур пішла своїми ногами. За часів Австро-Угорщини та Чехословаччини той чан належав лісовому господарству. Одна жінка клала вогонь, нагрівала воду. Купання коштувало недорого, такі гроші, як тепер п’ять гривень. Коли прийшли чехи, то побудували двоповерховий красивий дерев’яний корпус.

Ванни були чугунні. В одному кінці жив лісник, а в другому була котельня, де гріли воду. По трубах ішла гаряча і холодна вода, уже було окультурено. У 39-му мадяри щось добудували, ліс укорчовали, звели нижню дорогу. Під час війни у тому будинку жили і мадяри, і німці, і всякі. У село заїхали німці на двох машинах, переночували, а наступного дня поїхали.

- Коли я йшов у 3-й клас, нас було 54, - веде далі дід. - Учитель построїв нас перед школою, перехрестив і всі помолилися «Царю небесний», а потім всі заспівали державний гімн підкарпатських русинів, який написав Олександр Духнович. А тепер до школи ходить одна дитина до Туричок.

Чоловік з жалем розповідає, що його школи нема – дерево з’їв грибок і вона завалилася. Пригадує, що у 70-х директора їхньої школи нагородили орденом Леніна.
Під час Першої світови війни з сільської дерев’яної церкви забрали дзвін на розплавку і зробили з нього снаряди. Упродовж кількох десятиліть лумшорці ходили до церкви у сусідні села. Кілька років тому селяни побудували на пожертви дерев’яну греко-католицьку церкву. Отець Володимир править у ній Службу Божу раз на місяць. Священик проживає в Ужгороді, має ще кілька приходів.

Тут добре родить капуста, картопля, квасоля. Цьогоріч рясно вродили сливи, яблука. Врожай гниє на землі. Василь Гапак каже, що врожай нема куди збувати, а самогонку лумшорці не женуть з фруктів, бо для цього треба відповідний посуд великої ємкості та самогонну апаратуру. Все це коштує чималих грошей. У селі є магазин, де продають необхідне, у тому числі і спиртні напої.

У довколишніх лісах багато грибів. Місцеві жителі збирають, продають їх, дехто за 20 грн. цілий кошар. Ті гроші відразу пропивають. Більш ґаздівні гриби сушать. Трилітрову банку продають відпочивальникам та туристам по 100 грн.
У селі є електрика, 3-4 стаціонарні телефони, мобільний зв’язок тут відсутній. Воду люди беруть із криниць. У деяких господарствах іде з-під берега самопливом. Корів не набереться і двадцяти.

- Туристи приходять і просять молочка. Коли можу, то трохи їм вділю. Купують від мене і мед, - зізнається Василь Гапак. Додає: добре, що підприємці не дають селу вмерти. Туристи шкоди не приносять, але після себе залишають багато сміття.
Підприємець Іван Погоріляк, 46 років, на Лумшори звернув увагу ще 30 років тому.

- Після закінчення школи у 1979 році ми, група випускників, приїхали у Лумшори. Розбили палатки. Упродовж трьох днів відпочивали, милувалися неповторними краєвидами, природою, - пригадує Іван Михайлович. – Відтоді це село припало мені до душі. Після армії приїжджали сюди з друзями декілька разів. З моєї ініціативи Новий 1989 рік у Лумшорах зустрічало п’ять сімей. Нас тут ніхто не зустрічав, ми самі топили дровами, аби не замерзнути. І тоді я загорівся бажанням мати щось своє у цьому куточку.

У місцевого жителя Василя Гапака Погоріляк купив зруба. З 1996 року цей будинок почав використовувати як дачу. На вихідні сім’я приїжджала з дітьми.
- Мене декілька разів обікрали, повиносили навіть телевізори, сателітку, - скаржиться підприємець. - На той час у селі ще жило кілька молодих хуліганів. Побачив, що за будинком треба вести нагляд. Взяв на роботу місцевого хлопця. Він розповідав, що у село приїжджають туристи і просяться переночувати. Я дав згоду – нехай ночують. З цього і розпочався зелений туризм у Лумшорах. Люди почали розказувати про село іншим, реклама пішла. Ми побудували баню, через рік басейн. Назвали «Мисливська садиба». У 2000 році побудували колибу, яка через 4 роки згоріла. За кілька місяців її добудуємо.

На початку століття підприємці почали купувати у селі хати і будувати садиби, розвивати зелений туризм. Нині з десяток підприємців здають будинки для туристів. Ціни різні. За добу проживання власники беруть 450-500 грн. Місцеві жителі туристів не приймають. Лумшоринець Василь з цигаркою в зубах каже, що для того треба створити умови.

У селі є лікувально-оздоровчий комплекс «Полонина» та база відпочинку «Лумшори».
- Ці дві турбази є великим гальмом. Ніхто в них не інвестує гроші, не робить їх сучасними. Вони перебувають у такому стані, якими були ще 20 років тому, - зазначає Погоріляк.

У «Мисливській садибі» відпочивають дві сім’ї з Харкова – 4 дорослих та 3 дітей.

- У цьому райському куточку відпочивали наші знайомі. Порадили і нам, - говорить російською чоловік років 45 в окулярах. Нарізає капусту для салату. На столі сковорідка з м’ясною стравою. – Тут краще, як в Криму – річка, водопади, телефони не працюють. Клас! Ніхто не дістає, на нерви не діє. Вчора зловили 8 штук форелі. Супер! Сьогодні від’їжджаємо. Відпочивали шість днів. Доба коштує 500 грн. Разом 3000 грн. Плюс витрати на продукти, проїзд. Недешево, але ми задоволені. Якщо буде можливість, то наступного року теж сюди приїдемо відпочивати.
Село Лумшори належить до Туричківської сільради. Поспілкуватися з представниками органів місцевого самоврядування не вдалося. Упродовж двох тижнів їхні телефони не відповідають.

Подейкують, що сільський голова має конфлікт з районним керівництвом через незаконні земельні наділи. Одна сотка землі у Лумшорах коштує від трьох до п’яти тисяч доларів.

За селом, ліворуч, - пеньки від нещодавно зрубаних молодих буків. Це землі Перечинського держлісгоспу. Місцеві жителі кажуть, що ці ділянки готують для продажу під будівництво для «великих панів».

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Вітання Президента України організаторам, учасникам і гостям IV з'їзду Національної спілки краєзнавців України

Дорогі друзі!

Сердечновітаю вас із відкриттям IV з'їзду Національної спілки краєзнавців України. Низький уклін усім, хто присвятив своє життя вивченню витоків і першоджерел багатовікової історії нашого народу.

Високо ціную ваш вагомий внесок у відродження традицій та історичної пам'яті нації, розбудову української духовності, виховання у підростаючого покоління любові до рідної землі.

Українське краєзнавство пережило трагічні сторінки, зазнало кривавих репресій тоталітарної радянської системи. Ми маємо свято берегти пам'ять про видатних діячів, чиї імена замовчувалися впродовж тривалого часу М.Яворського, О.Янати, В.Гериновича, С.Рудницького та багатьох інших подвижників.

Сьогодні краєзнавчий рух шириться і набирає сили, до нього залучаються сотні нових ентузіастів. Щиро вдячний вам за активну науково-дослідницьку діяльність, за натхненну працю і патріотизм.

Бажаю всім учасникам і гостям поважного зібрання плідної роботи. Зичу міцного здоров'я, щастя, нових успіхів та здобутків у вашій шляхетній справі.

Віктор ЮЩЕНКО

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Установчі збори Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців

20 жовтня 2008 р. у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбулися установчі збори Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Директор краєзнавчого музею Степан Костюк відзначив:

“28 жовтня у Києві відбудуться звітно-виборні збори Всеукраїнської спілки краєзнавців. У Тернополі Спілка краєзнавців раніше була зареєстрована як міська організація, відповідно, нам необхідно провести установчу конференцію Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців”.

Перед початком установчих зборів С. Костюк зачитав привітання від голови Всеукраїнської спілки краєзнавців, Героя України Петра Тронька, в якому він відзначив вагомий внесок тернопільських краєзнавців у розвиток всеукраїнського краєзнавства, зокрема високо оцінив 3-томне видання “Тернопільського енциклопедичного словника”.

Делеґати установчих зборів, хвилиною мовчання вшанували пам’ять про таких знаних тернопільських краєзнавців, як Ігор Ґерета, Венедикт Лавренюк, Петро Медведик, Роман Матейко та ін.

Виступаючі – заслужені працівники культури України Геннадій Яворський, Богдан Хаварівський та Ігор Дуда, заслужений діяч мистецтв України Богдан Мельничук, – висловили низку думок щодо подальшого розвитку краєзнавства на Тернопільщині.
Делегати обрали головою Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців Степана Костюка, заступником – наукового редактора “Тернопільського енциклопедичного словника” – Віктора Уніята, а також делегатів на Всеукраїнських з’їзд спілки краєзнавців: Геннадія Яворського, Богдана Мельничука, Богдана Хаварівського, Віктора Уніята та Степана Костюка.

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Про затвердження Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року

Про затвердження Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року - Станом на 27 березня 2007 р.




КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 10 червня 2002 р. N 789
Київ
Про затвердження Програми розвитку
краєзнавства на період до 2010 року

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 23 січня
2001 р. N 35 ( 35/2001 ) "Про заходи щодо підтримки краєзнавчого
руху в Україні" Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Програму розвитку краєзнавства на період до
2010 року (далі - Програма), що додається.
2. Установити, що виконання визначених Програмою заходів
здійснюється в межах видатків Державного бюджету України,
передбачених Міністерству освіти і науки, Міністерству культури і
мистецтв, іншим центральним органам виконавчої влади та
Національній академії наук у відповідних бюджетних програмах.
3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
затвердити регіональні програми розвитку краєзнавства, залучивши
кошти відповідних бюджетів до їх фінансування, сприяти діяльності
місцевих осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, краєзнавчих
музеїв, історико-культурних заповідників.
4. Міністерству освіти і науки, Міністерству фінансів,
Національній академії наук внести пропозиції про видання
енциклопедичного багатотомного зібрання "Історія міст і сіл
України" у новій редакції.
5. Покласти координацію краєзнавчої роботи на Національну
академію наук.
6. Національній академії наук разом із заінтересованими
центральними органами виконавчої влади, громадськими організаціями
утворити міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства та у
двомісячний термін подати Кабінетові Міністрів України пропозиції
щодо положення про зазначену раду та її склад.
7. Міністерству культури і мистецтв, Міністерству юстиції
України розглянути в установленому порядку питання щодо віднесення
Всеукраїнської спілки краєзнавців до числа творчих спілок.

Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 10 червня 2002 р. N 789
ПРОГРАМА
розвитку краєзнавства на період до 2010 року

I. Загальні положення
На сучасному етапі духовного відродження незалежної України
невід'ємною складовою громадського руху та наукових досліджень є
історичне краєзнавство, спрямоване на відродження духовності,
історичної пам'яті, формування у громадян і передусім у молоді
любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до
людини, відповідальності за збереження історико-культурного
надбання.
Краєзнавство як самодіяльний громадський рух українських
учених-краєзнавців виникло в кінці XIX - на початку XX століття. У
20-х роках XX століття українське краєзнавство починає розвиватися
як наука. Цьому сприяє утворення при історичній секції
Всеукраїнської Академії наук Українського комітету краєзнавства
декількох краєзнавчих комісій порайонного дослідження історії
України. Досягнення краєзнавства 20-30-х рр.,
національно-культурні ініціативи кінця 50 - 60-х років створили
передумови для відновлення в 1990 році діяльності Всеукраїнської
спілки краєзнавців.
Останнім часом спостерігається активізація краєзнавчої
роботи - з'явилися видання з різних проблем регіонального
краєзнавства, посилено увагу до цих проблем з боку музеїв, окремих
дослідників, академічних інститутів, проведено кілька
загальноукраїнських конференцій з історичного краєзнавства та ряд
регіональних конференцій тощо. Інститут історії України, Інститут
археології, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та
етнології імені М.Т. Рильського Національної академії наук ведуть
велику науково-дослідницьку роботу в галузі краєзнавства. Велике
значення для подальшого розвитку краєзнавства мав досвід
видання багатотомного зібрання (26 томів) "Історія міст і сіл
України", яке започаткувало новий напрямок вітчизняної
історіографії.
МОН та Академією педагогічних наук проводиться робота з
розроблення основ науково-методичного забезпечення викладання
краєзнавства у вищих, професійно-технічних та загальноосвітніх
навчальних закладах. На природничому, історичному, філологічному,
музично-педагогічному факультетах педагогічних університетів
ведеться підготовка педагогічних фахівців з набуттям одночасно
спеціальності вчителя-предметника та педагога-організатора
позакласної роботи за туристсько-краєзнавчими напрямами.
Водночас краєзнавство залишається недостатньо розвинутою
галуззю науки, про що свідчить відсутність загальнотеоретичних
розробок у цій сфері, а також узагальнюючих праць з окремих
напрямів краєзнавства. Не відповідає сучасним вимогам інформаційне
забезпечення. Не налагоджено належної координації діяльності
осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, залучених до
краєзнавчої роботи установ, окремих дослідників.
З метою сприяння розвиткові краєзнавчого руху необхідно
забезпечити видання грунтовних дослідницьких робіт з історії
українського краєзнавства, розроблення термінології у цій сфері,
визначення історико-культурних регіонів України, складання
бібліографії краєзнавства тощо.
II. Мета та завдання Програми
Програма визначає шляхи поліпшення краєзнавчої роботи,
координації діяльності всіх організацій, установ і закладів,
залучених до цієї роботи.
Метою Програми є активізація наукової діяльності, спрямованої
на забезпечення розвитку краєзнавства, популяризація краєзнавчих
досліджень, залучення широких кіл громадськості до національної
культурної спадщини.
Завданнями Програми є:
удосконалення науково-методичної бази краєзнавства, посилення
наукової обгрунтованості, забезпечення неупередженості краєзнавчої
літератури;
сприяння формуванню у громадян усвідомлення своєї
відповідальності за збереження і примноження духовних скарбів;
перевидання багатотомної енциклопедії "Історія міст і сіл
України", енциклопедичного довідника "Історичні міста України",
інших довідників, путівників у цій сфері.
Виконання Програми передбачає здійснення
науково-організаційних заходів, а також заходів у сфері видавничої
діяльності.
III. Заходи
щодо виконання Програми розвитку
краєзнавства на період до 2010 року

--------------------------------------------------------------------------
| Відповідальні | Термін | Фінансування
| виконавці | виконання | заходів за
| | (початок, | рахунок коштів
| |закінчення),| державного
| | роки | бюджету
| | | (орієнтовно)
| | |-------------------
| | |Усього за|Науково-
| | |програмою|дослідні
| | | (тис. | роботи
| | |гривень) |
--------------------------------------------------------------------------
Науково-організаційні заходи.

1. Розробити програми з МОН 2003-2005
курсу "Краєзнавство" та Національна
запровадити курс академія наук
"Краєзнавство" у вищих Всеукраїнська
навчальних закладах спілка
гуманітарного профілю, краєзнавців
загальноосвітніх (за згодою)
навчальних закладах

2. Вивчити питання про МОН -"-
відкриття кафедр
краєзнавства у вищих
навчальних закладах
гуманітарного профілю

3. Розглянути питання Вища 2002-2003
про запровадження атестаційна
спеціальності комісія при
"Регіональна історія" Кабінеті
при присудженні Міністрів
наукових ступенів України

4. Розглянути питання МОН 2003-2005
про створення наукових Національна
підрозділів регіональних академія наук
досліджень з Академія
краєзнавства при педагогічних
історичних факультетах наук
вищих навчальних
закладів

5. Запровадити курс МОН 2003-2010
"Краєзнавство" при Рада міністрів
перепідготовці вчителів Автономної
на базі інститутів Республіки
післядипломної Крим, обласні,
педагогічної освіти Київська та
системи МОН Севастопольська
міські держ-
адміністрації

6. Забезпечити підвищення Мінкультури 2003-2010
кваліфікації працівників Рада міністрів
закладів культури з курсу Автономної
"Краєзнавство" в системі Республіки
підвищення кваліфікації Крим, обласні,
працівників культури і Київська та
мистецтв Севастопольська
міські держ-
адміністрації

7. Включити питання з МОН -"-
краєзнавчої тематики до Всеукраїнська
завдань I-III етапів спілка
всеукраїнських олімпіад з краєзнавців
історії, географії, (за згодою)
Всеукраїнського
конкурсу-захисту
науково-дослідних робіт
учнів - членів Малої
академії наук

8. Проводити регіональні Рада міністрів -"-
студентські та учнівські Автономної
олімпіади за краєзнавчою Республіки
тематикою Крим, обласні,
Київська та
Севастопольська
міські держ-
адміністрації
Регіональні
осередки
Всеукраїнської
спілки
краєзнавців
(за згодою)

9. Вивчити питання про Національна 2003-2007
утворення академія наук
загальнонаціонального
банку даних про історію
населених пунктів України

10. Включити до планів Держкомархів 2003-2010 80 щороку 80 щороку
науково-дослідної роботи
створення каталогів з
історії міст і сіл
України, пам'яток,
музеєзнавства

11. Вирішити питання щодо Національна 2003-2005
створення наукових академія наук
підрозділів для МОН
науково-методичного Рада міністрів
керівництва і редагування Автономної
"Історії міст і сіл Республіки
України" Крим, обласні,
Київська та
Севастопольська
міські держ-
адміністрації

12. Розробити науково- Мінкультури -"-
обгрунтовану програму МОН
розвитку та діяльності Національна
громадських музеїв академія наук

13. Провести Державна 2003-2004
маркетингово-аналітичні туристична
дослідження адміністрація
туристично-екскурсійних Рада міністрів
маршрутів та попиту на Автономної
відвідування пам'яток Республіки
Крим, обласні,
Київська та
Севастопольська
міські держ-
адміністрації
Всеукраїнська
спілка
краєзнавців
(за згодою)
Акціонерне
товариство
"Укрпрофтур"
(за згодою)

14. Запровадити теле- та Держкомінформ 2003-2010
радіопрограми з Національна
краєзнавства академія наук
Всеукраїнська
спілка
краєзнавців
(за згодою)

15. Включити до Держкомзв'язку 2003-2010
перспективного Всеукраїнська
тематичного плану випуску спілка
знаків поштової оплати краєзнавців
виготовлення поштових (за згодою)
марок або художніх
маркованих конвертів за
замовленням
Всеукраїнської спілки
краєзнавців

16. Заснувати премію ім. Національна 2004
Д. Яворницького за академія наук
особливий внесок у Всеукраїнська
розвиток краєзнавства спілка
краєзнавців
(за згодою)

17. Розглянути питання Рада міністрів 2003-2010
про заснування Автономної
регіональних іменних Республіки
премій за вагомий внесок Крим, обласні,
у дослідження рідного Київська та
краю Севастопольська
міські держ-
адміністрації

18. Вивчити питання про МОН 2003-2004
встановлення дипломів за Всеукраїнська
кращу студентську роботу спілка
в галузі краєзнавства краєзнавців
(за згодою)
Видавнича діяльність

19. Розробити Національна 2005-2010
перспективний план академія наук
підготовки та видання Держкомархів
краєзнавчої літератури Держкомінформ
на період до 2010 року, Всеукраїнська
передбачивши зокрема спілка
видання: краєзнавців
(за згодою)

багатотомної енциклопедії Національна 2003-2004 40 щороку 40 щороку
"Історія міст і сіл академія наук 2005-2010 260 260
України" щороку щороку

багатотомного 2003-2010 60 щороку 60 щороку
Українського
біографічного довідника,
присвяченого видатним
політичним, державним,
церковним діячам, ученим,
майстрам культури і
мистецтв, а також
краєзнавцям

енциклопедичного 2005-2010 25 щороку 25 щороку
довідника "Історичні
міста України"

путівників, буклетів, Рада міністрів -"- 10 щороку 10 щороку
плакатів, листівок, іншої Автономної
друкованої продукції з Республіки
питань краєзнавства Крим, обласні,
Київська та
Севастопольська
міські держ-
адміністрації

20. Підготувати довідник Мінкультури 2003-2006
"Музеї та заповідники МОН
України" (українською, Національна
англійською мовами) академія наук
Держкомінформ

21. Підготувати навчальні МОН -"-
посібники з курсу Академія
"Краєзнавство" для вищих педагогічних
та середніх навчальних наук
закладів Національна
академія наук
Всеукраїнська
спілка
краєзнавців
(за згодою)


© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Основні напрями розвитку туризму в Україні

У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Основні напрями розвитку туризму
в Україні до 2010 року

З метою створення належних умов для реалізації державної
політики у галузі туризму п о с т а н о в л я ю:
1. Схвалити Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року (додаються).
2. Кабінету Міністрів України:
забезпечити врахування положень Основних напрямів розвитку туризму в Україні до 2010 року при розробці загальнодержавних програм соціального та економічного розвитку;
розробити проект Державної програми розвитку туризму в Україні до 2010 року та внести його на розгляд Верховної Ради України;
виходячи з положень Закону України "Про туризм" ( 324/95-ВР ) вжити заходів щодо створення підрозділів з питань туризму в місцевих органах виконавчої влади.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 10 серпня 1999 року N 973/99
СХВАЛЕНО Указом Президента України від 10 серпня 1999 року N 973/99
ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ ДО 2010 РОКУ
1. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні
Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.
Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.
Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.
Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг.
З урахуванням тенденцій реформування усіх сфер суспільного життя доцільним є розроблення Основних напрямів розвитку туризму в Україні до 2010 року (далі - Основні напрями). Вони мають стати концептуальною базою довгострокової Державної програми розвитку туризму, створення організаційно-правових та економічних засад становлення туризму як високорентабельної галузі економіки, важливого засобу культурного та духовного виховання громадян України, відтворення їх трудового потенціалу.
2. Мета та основні завдання розвитку туризму
Метою розвитку туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі ефективного використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.
Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
впровадити ефективні механізми фінансово-економічного регулювання розвитку галузі туризму;
визначити шляхи, форми та методи стимулювання розвитку підприємництва в цій сфері;
створити, з урахуванням соціально-економічних інтересів держави, ефективну модель інвестиційної політики в галузі туризму;
удосконалити організаційні структури управління галуззю туризму;
забезпечити раціональне використання та відновлення природного та історико-культурного середовища;
прийняти екологічні регламенти та затвердити допустимі норми освоєння туристичних ресурсів, розробити механізми їх дії та запровадити в практику управління.
3. Стратегія розвитку галузі туризму
Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні полягає у виробленні державної політики в галузі туризму як одного із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.
Основу державної політики в галузі туризму повинні складати такі чинники:
державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму, в тому числі через удосконалення системи оподаткування;
забезпечення внутрішньої конвертованості туристичних послуг шляхом підвищення їх якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування туристів;
поетапна приватизація туристичних об'єктів з їх інфраструктурою;
будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих туристичних об'єктів;
державне фінансування відновлення пам'яток архітектури, культури, історії України;
залучення коштів підприємницьких структур, суб'єктів туристичної діяльності для розвитку інфраструктури туризму (шляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв'язок, служби сервісу тощо);
організація приміських зон короткочасного відпочинку, створення нових рекреаційних зон загальнодержавного та місцевого значення;
сприяння організації виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб туристів і відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування;
залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму);
створення сприятливих умов для розвитку активних видів туризму (оздоровчо-спортивного, екологічного, пригодницького тощо);
державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного продукту України через міждержавні угоди та програми;
створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері туристичного бізнесу;
проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичних господарств, використання природного та історико-культурного потенціалу країни, створення геоінформаційної системи "Туризм в Україні" тощо.
Разом з цим необхідно реалізувати низку науково-організаційних програм з метою забезпечення екологічно допустимих масштабів і темпів розвитку рекреаційно-туристичних зон, зокрема:
провести комплексні ландшафтно-екологічні та історико-культурні дослідження території України, встановити диференційовані норми туристичного навантаження на довкілля;
переглянути природо- та пам'яткоохоронні нормативно-правові акти з метою посилення відповідальності за їх порушення;
обгрунтувати на основі норм антропогенного навантаження гранично допустимі межі сумарної місткості об'єктів, розміщених у туристичних центрах.
Першочерговими практичними кроками у контексті реалізації Основних напрямів слід вважати:
розроблення нормативно-правової бази з питань туризму, здійснення за участю Державного комітету України по туризму експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у цій галузі;
розроблення стандартів на послуги, що надаються туристам і екскурсантам;
проведення сертифікації туристичних послуг;
здійснення паспортизації туристичних підприємств і організацій;
удосконалення порядку ліцензування суб'єктів туристичного підприємництва;
запровадження пільгових умов для стимулювання організації відпочинку й оздоровлення дітей та молоді, насамперед, дітей-сиріт, дітей-інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших соціально незахищених груп населення;
облаштування туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів, що пролягають через територію України;
налагодження потужної реклами вітчизняного туристичного продукту;
випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу, створення спеціалізованих видань туристичного профілю (газет, журналів, законодавчих збірників, методичних рекомендацій, тематичних монографій, навчальних посібників, підручників тощо), постійних радіо- та телепрограм;
забезпечення регулярного проведення в Україні міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів тощо, організацію участі вітчизняних виробників туристичного продукту в аналогічних заходах за межами України з метою залучення в Україну щонайбільшого числа іноземних туристів;
створення сприятливих умов для збільшення туристичних потоків шляхом спрощення, згідно з міжнародною практикою, візових, митних і прикордонних формальностей;
формування мережі туристичних представництв України за кордоном;
створення тематичних програм, у яких всебічно, повно та правдиво висвітлюється вітчизняна історія, життя і діяльність видатних українських політичних і військових діячів, народних героїв, митців;
проведення науково-практичних, методичних конференцій, семінарів та інших заходів для визначення науково обгрунтованих напрямів розвитку туризму;
підготовку кваліфікованих кадрів у сфері туризму.
4. Фінансове забезпечення Основних напрямів
Комплексне управління реалізацією Основних напрямів покладається на Державний комітет України по туризму, який має співпрацювати з цих питань з місцевими органами виконавчої влади, заінтересованими міністерствами і відомствами.
Основними джерелами фінансування Основних напрямів мають стати:
кошти туристичних підприємств і організацій, у тому числі й на умовах пайової участі;
кредитні ресурси;
іноземні інвестиції;
державні асигнування на розвиток рекреаційних зон загальнодержавного значення та відновлення історико-культурних пам'яток;
інші джерела, не заборонені законодавством України.
5. Очікувані результати

Реалізація Основних напрямів стимулюватиме туристичну діяльність в
Україні, посилить взаємозв'язок туризму з іншими пріоритетними сферами соціального, економічного та культурного розвитку окремих регіонів і всієї країни. А це, у свою чергу, сприятиме зростанню авторитету України на світовому ринку туристичних послуг, зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, створенню потужної туристичної галузі, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

Глава Адміністрації Президента України М.БІЛОБЛОЦЬКИЙ

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне

Туристичний український “бум-бум-бум”, або чи стане туризм основною галуззю наповнення бюджету?

Чи справді на Україну насувається туристичний бум? Статистичні дані принаймні свідчать, що так. Але ми вже давно звикли не довіряти статистиці.

Бо часто цифри показують одне, а життя – зовсім інше. Після помаранчевої революції Україна запровадила безвізовий режим для громадян Євросоюзу та Швейцарії, що, за офіційними показниками, у 2,5 рази збільшило кількість туристів із цих країн. Але якихось подальших якісних зрушень поки що не відчувається.

У травні 2007 р. зафіксовано рекордну кількість туристів, які відвідали Київ. Пов’язано це було і з перемогою “помаранчевої революції”, основні події, які відбувалися на столичному Майдані, а також з конкурсом “Євробачення”...

На раптовому сплеску уваги іноземців до України не слід заспокоюватися. Не варто дивлячись на ці оптимістичні цифри задовольнятися результатом, краще задатися питанням – а що далі?

Мандрівка Україною – враження не найкращі

Українські експерти в галузі туризму декілька років тому вирішили змоделювати уявного іноземця, котрий раптом зацікавився нашою історією і вирішив здійснити індивідуальний тур історичними місцями України. І відразу зауважили, що цей турист – мабуть, відважна людина.

У нас є все для цивілізованого туризму. Тільки немає цивілізації... оскільки більшість інформації про нашу країну в іноземних ЗМІ мала загалом негативне забарвлення. Тільки останнім часом відношення до нашої держави трохи змінилося на краще.

Першим сюрпризом для туристів з країн ЄС, США, Канади, Японії, що звикли до практичної відсутності кордонів, була необхідність отримання візи для відвідання України. Тільки сам цей факт залишав нашу країну без сотень тисяч додаткових мандрівників і, відповідно, без їх доларів, євро, фунтів тощо. Наразі цієї перепони немає. Але рушаймо далі...

Наш герой відстояв довжелезну чергу на митниці в Борисполі і, нарешті, дістався гостинної української землі. Там його зустрічають таксисти, які люб’язно пропонують свої послуги з перевезення в будь-який район Києва, за тарифами, трохи вищими за європейські.

Потім наш турист дізнається, що у нас обмаль готелів, які реально відповідають європейському рівню, але ціни в деяких з них набагато перевищують рівень послуг, що пропонуються. І перелік нашого “сервісу”, який стосується просування туриста, його харчування, інформаційного забезпечення, суттєво погіршується по мірі просування від столиці.

Добре, залишимо вже іноземців у спокої. Потрібно згадати вже про нашого вітчизняного туриста, у якого останнім часом рівень туристичної активності також почав неухильно зростати. Ми також зустрічаємося з усіма негараздами, до яких насправді звикти неможливо. Опитування з цього приводу серед наших туристів показало, що 80 % з них наявним сервісом незадоволені. То що тоді казати про іноземців і взагалі про якісь перспективи...

Крім того, сплативши достатньо великі гроші за неіснуючий комфорт, будь-який турист побачить, що більшість запропонованих для огляду туристичних об’єктів знаходяться у досить занедбаному стані. Ми знаємо, що на ремонт та реконструкцію музеїв, історико-культурних заповідників з бюджету виділяються копійки. Але як пояснити це людині, котра здолала тисячі кілометрів, щоб на власні очі побачити зовсім не те, що йому яскраво змальовувала рекламна брошура? Тож і не дивно, що більшість іноземних туристів, які приїздили раніше з Заходу в Україну, були або бізнесменами, або їхали в гості до своїх родичів та знайомих.

Основні проблеми нашого туристичного бізнесу

Завдяки вже наявному туристично-рекреаційному потенціалу Україна має всі можливості стати туристичною державою світового рівня. Але представники українського туристичного бізнесу постійно наголошують на необхідності змін у підході до обслуговування туристів.

І починати потрібно, мабуть, зі стану українських шляхів, про якість яких говорити не доводиться. Отже, розвиток нашого туристичного бізнесу напряму залежить від розвитку туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). Але нові дороги потрібні не тільки на швидкісних магістралях, але й у всіх містах і селах.

Стримують розвиток туризму в Україні млявість та несподіваність економічних реформ, несприятливість існуючих умов для підприємництва і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму – як внутрішніх, так і іноземних.

Дається взнаки і технологічна відсталість галузі. Наприклад, європейці давно звикли, що у Internet-форматі є можливість бронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу – “on-line”. Кажуть, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються.

Досвід Угорщини, Польщі, Туреччини доводить, що реклама – це необхідний крок держави для підтримки та розвитку туристичної галузі. Наприклад, Великобританія витрачає на рекламу туризму щороку 80 млн. фунтів стерлінгів. І це не марнотратство. Підраховано, що кожен вкладений в рекламу фунт приносить доход у 27 фунтів від залучених туристів. Держава має це розуміти. Оскільки існуючий туристичний потенціал України використовується лише на третину, за висновками експертів, наш бюджет не доотримує мінімум 10 млрд. доларів за рік. З іншого боку, якщо немає розвинутої інфраструктури – то що ж рекламувати?

Нові можливості малих історичних міст України

Один знайомий бізнесмен мав дуже велике бажання відкрити туристичну агенцію на Закарпатті, аби привозити сюди людей на оздоровлення. Він, мабуть, був ведений в оману гарними фотографіями, які побачив в Інтернеті – виноградники, термальні джерела, хатинки з країни “зеленого туризму”, затишні ресторанчики з місцевою кухнею, озера. Справді все це є – надзвичайний потенціал, достатній для того, аби туристи приїздили сюди з усіх усюд. Підприємець і майбутній інвестор навіть накидав приблизний бізнес-план і рушив на Закарпаття з великими сподіваннями. Те, що він побачив на власні очі, всі його плани миттєво перекреслило. Перше, з чим зіштовхнувся, – з нашими дорогами і сервісом обслуговування. Врешті-решт, з’ясувалося, що туристичної інфраструктури тут немає взагалі, пам’ятки архітектури в занедбаному стані. “Е, ні, – подумав бізнесмен, – якщо у місті такі справи, то що ж коїться в районі?”. І вирішив, що за краще буде вкладати свої гроші в іншу справу...

Деякі фахівці у галузі туризму вважають, що туристичну сферу потрібно піднімати спочатку саме в малих історичних місцях України, для яких туризм міг би стати головною стратегією їх подальшого розвитку.

Перші вдалі паростки таких процесів в Україні вже є. Наприклад, Асоціація міст України за підтримки Агентства з Міжнародного розвитку США (USAID) започаткувала проект по створенню електронної мережі спілкування між 130 малими містами України. Далі – проведення циклу навчальних тренінгів для керівництва та муніципального активу. Завдяки ініціативам територіальної громади та місцевої влади деякі малі українські міста набули статусу державних історико-культурних заповідників. Виникла ідея об’єднання зусиль цих малих історичних міст України для просування своїх інтересів у розвитку туризму.

Все залежить від внутрішнього потенціалу територіальних громад, які пов’язують свій стратегічний розвиток з туризмом. Секрет закладений у ефективній співпраці трикутнику: “місцева влада – територіальна громада – місцевий бізнес”. Якщо цей механізм зрушиться з місця і запрацює – може статися чудо. Для цього будь-які директивні акти зайві.

Всього в Україні є 147 таких міст, перелік яких затверджено постановою Кабміну. Ці українські малі міста можуть багато чим здивувати... При умові свого розвитку, а не стагнації. І багато чого залежатиме саме від активності територіальної громади і міського голови.

Вважається, що проблему із залученням туристів мав би розв’язати розвиток “зеленого туризму”. Та поки що значного притоку туристів чомусь немає. Ринок послуг зеленого туризму в Україні має низку недоліків. Головні з них: непомірне оподаткування сільських господарів, відсутність реального доступу до дешевих кредитних ресурсів, відсутність комплексного навчання господарів-власників садиб, а також низькосортність рекламних матеріалів...

Потрібно брати приклад з найближчих сусідів, скажімо, з поляків. Після 1989 року польські туристи здебільшого віддавали перевагу мандрам за рубіж. Проте зараз все більше поляків відпочиває на батьківщині: протягом 2003-го туристами в своїй країні стали 9 млн. 800 тис. польських громадян, а влітку минулого року – 7 млн. 600 тис. Вітчизняний туризм значно дешевший, він звичайніший та зручніший. І, нарешті, повертається мода на сімейний відпочинок.

Після першого буму, розрахованого на туриста-іноземця, польський турбізнес почав більше цікавитися своїми співвітчизниками. У курортних зонах з’являється чимало сімейних будинків відпочинку, розвиваються агротуристичні господарства. Хіт останніх сезонів – так званий туризм оздоровлення. У будинках відпочинку з’являються SPA-, масажні салони тощо.

Польські фахівці уже готові передавати свій досвід далі на Схід. Вони вважають: людям в Україні потрібно змінити підхід до туризму. Потрібне наукове обґрунтування, чим ми могли б здивувати закордонного та вітчизняного туриста, отже, зосередитись на створенні фірмового туристичного продукту. «Сьогодні в турбізнесі найважливіше зробити так, щоб гість приїхав бодай ще один раз», – кажуть поляки. І вони праві на 100 відсотків.

Туристичний рай – це реальність. Чому не у нас?

Туризм – це не тільки захоплюючий вид відпочинку, а й бізнес, який забезпечує зайнятість мільйонів людей. Питома вага доходів від туризму в загальній сумі надходжень від експорту складає основу державного бюджету ряду країн світу (в Іспанії – 60%, в Австрії – 40%). За рівнем доходів туризм поступається лише нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню, а як джерело надходжень валюти займає друге місце у світі після товарного експорту.

В Україні прийшла нова влада. Вона обіцяла визначити нову систему цінностей і встановити початок вироблення стратегії розвитку України в новому тисячолітті. Особливу роль у формуванні майбутнього нашої країни відводилося, зокрема, розвитку вітчизняного туризму.

«Розвиток сфери туризму значною мірою допоможе вирішити проблему безробіття, насамперед у тих регіонах, де вона стоїть найгостріше», – заявляв минулого року кандидат у Президенти Віктор Ющенко. Він обіцяв запровадити пільговий режим оподаткування малого і середнього бізнесу в туристичній галузі в депресивних регіонах і спрямовувати фіксовану частину податків на розвиток туристичної інфраструктури.

Голова Державної туристичної адміністрації України Валерій Цибух також часто говорив про великі перспективи українського туризму: “Проста арифметика – кожний турист, який відвідує країну, протягом трьох днів витрачає в середньому 520 дол. США. Необхідно лише створити умови і перш за все цивілізовані «правила гри», які зробили б нашу державу більш привабливою для іноземних туристів”. Коли ж вони, нарешті, в нас будуть створені?

А, мабуть, тільки тоді, коли щезне “совок” в наших головах. Відпочивав якось у Польщі – за кімнату “люкс”, де було все, заплатив 15 євро. В нашому чорноморському Коблеві така ж кімната, але без душу, телевізора та всього іншого (навіть замок не закривався) коштує майже в два рази більше. Де логіка? І ще одне запитання для ерудитів: куди я, скоріш за все, поїду відпочивати наступного літа?

© Новина підготовлена для розміщення Бізнес-блог-регістратором
ТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне