Не менше неподобств відмічається і у місті-перлині Чорноморського прибережжя Одессі.Голови райдержадміністрацій (уже колишні) Білгород-Дністровського, Татарбунарського та Кілійського районів видали багато документів на орендне землекористування за бесцінь, дія яких не була вчасно припинена ні прокуратурою, ні органами юстиції, ні іншими службами. Деякі з них не скасовано й досі.
На кожній із трьох нарад в облдержадміністрації з питань реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання й охорони земель рекреаційного призначення представники правоохоронних органів розповідали про порушення багатьох карних справ. Раніше це вражало, вселяло надію, що зло буде припинено, і винні одержать по заслугах. Але минає час, змінюються обласні керівники, і знову йдуть розмови про порушення нових кримінальних справ і дуже мало про те, яка ж їхня подальша доля, скільки все-таки дійшло до суду, і які висновки працівників правосуддя.
Зате відомі інші факти неадекватного ставлення представників правоохоронних органів і судів до явних порушень Земельного кодексу. Наприклад, та ж Приморська сільрада Білгород-Дністровського району прийняла низку рішень про виділення декількох десятків земельних ділянок у власність приватним особам. Зроблено це було на порушення законодавства, без розробки проекту землевпорядкування. Більше того, були підготовлені та передані цим громадянам державні акти на право власності. Згодом ці ділянки були просто розпродані приватним особам.
Наведемо ще приклад. У береговій зоні Комінтернівського району масовий характер почали мати істотні зміни у використанні земель сільськогосподарського призначення. Коротше кажучи, їх використовують для житлового будівництва, дач, інших об’єктів. ТОВ “Исток”, що одержало землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, самовільно змінило її цільове призначення і “віддало” частину території під будівництво котеджів.
Незважаючи на те, що немає висновків державної екологічної експертизи, інших необхідних документів природоохоронних органів, будівництво ведеться. Нахабність уже досягла таких розмірів, що деякі будинки “виростають” у 100-метровій водозахисній зоні Малого Аджалицького лиману. Більше того, багато які будови розташовані в санітарній зоні майбутнього контейнерного терміналу. Існує розпорядження Комінтернівської районної держадміністрації від 02.02.2004 р. про те, що саме ця ділянка закріплена за “Истоком” нею. Ось такі пироги.
А проблеми екології спричинили клопіт у не менш відомій рекреаційній зоні країни
На Закарпатті, в селищі Солотвино місцеві жителі потерпають від страху, що їхні будинки можуть провалитися. Тому що Солотвино стоїть та покладах солі, навіть його назва походить від слова «сіль».
Завдяки солі восьмитисячне інтернаціональне за складом населення, угорсько-румунсько-це українське містечко живе. Однак на місці колишніх соляних копалень в останні роки почали утворюватися величезні провали, які наповнюються водою.
Солотвино – відомий курорт, де у соляних шахтах лікують хворих на астму. Але і ця спелеотерапевтична лікарня на межі руйнування. У вироблених шахтах понад 30 років тому було створено унікальний лікувальний заклад – Українську (а у ті часи – республіканську) алергологічну лікарню. Пацієнти, хворі на астму та інші хвороби дихальних шляхів алергічного походження, мали змогу лікуватися, перебуваючи у соляних печерах і дихаючи вільними іонами солі. Лікарня під землею була відомою далеко за межами України.
Але про унікальну спелеотерапевтичну лікарню доводиться говорити у минулому часі, тому що нині вона – на межі свого закриття. Моноліт солі, на якому стоїть Солотвино, поступово вимиває вода, утворюючи натомість порожнечу. Саме з цієї причини були закриті сім солотвинських шахт. Їх просто знищила вода. В тому числі й знамениту «Кунегунду», до якої спускався сам австрійський імператор Франц-Йосиф І. Тепер на місці історичного центру містечка – пустир, обставлений табличками «Небезпечно».
Небезпечні і штучні соляні озера, наповнені лікувальною ропою, подібною тій, що у Мертвому морі. Вода з них сочиться у шахти. На берегах озер місцеві мешканці набудували гостьових котеджів для охочих відпочити на соляних озерах. Набудували, не надто переймаючись облаштуванням каналізації. Вода з неї – також розмиває шахти.
Кілька років тому обвалилася земля неподалік єдиного в Україні Музею солевидобування. Ця будова залишилася одинокою на місці колишнього адмінмістечка. Вирва розміром із футбольне поле утворилася за якихось сто метрів від музею. Другий дзвінок пролунав рівно рік тому. Тепер обвал стався вже у житловому районі – так званому Чорному мочарі. Дивом обійшлося без жертв. Під землю провалилися вісім дач та один житловий будинок, утворивши велику вирву, яка вже на третину заповнена водою. Найбільше карстове провалля, що утворилося зовсім недавно, загрожує головному стволу діючої шахти, а також шосе Мукачеве-Івано-Франківськ та гілці діючої залізниці.
У міністерстві з надзвичайних ситуацій заявляють про необхідність терміново відреагувати на карстові процеси, які відбуваються у Солотвинських копальнях. Однак, на практиці реакція МНСників не задовольняє місцевих фахівців та владу, бо уряд пише доручення губернатору і директору солерудника.
Фахівці кажуть, що Інститут гідрології мав би дослідити причини затоплення та руйнування шахт і знайти методи, які б дозволили запобігти консервації солерудника. Місцева влада впевнена, що можна віднайти технології, які дозволять зупинити затоплення шахт, карстові процеси, що дозволить відновити видобуток солі та врегулювати екологічну ситуацію у Солотвині, яка ось-ось перетвориться на надзвичайну.
Про потреби населення в організованих рекреаційних територіях, які б спеціалізувалися на окремих видах рекреаційної діяльності, почали говорити ще на початку 1970-их рр. ХХ ст.
Сьогодні рекреація постає як глобальне явище, що має стабільні темпи зростання, тому її вважають одним із найперспективніших напрямів суспільно-економічного розвитку. Рекреація як біологічна функція виявляється на конкретній території шляхом дії об’єктивних умов та суб’єктивних чинників, які забезпечують переваги її розвитку на цих територіях.
Урізноманітнення та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища є головною причиною виділення нових рекреаційних територій, а основа їхнього виділення – конкретні ландшафти з індивідуальним набором сприятливих для відпочинку характеристик та природних умов. Оцінка та врахування природних умов і ресурсів сприяють ефективному веденню рекреаційної діяльності в кожній ландшафтній місцевості та правильному виділенню профілю рекреаційної зони.
Основа територіальної організації туризму – наявність на цій території рекреаційних ресурсів. Виділяють такі їхні типи:
– природні,
– історико-культурні
– соціально-економічні
Природні рекреаційні ресурси формують компоненти ландшафтних комплексів. Їхні властивості повинні мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб’єкта рекреації.
Рельєф залежно від ступеня розчленованості сприяє формуванню пішохідного, гірськолижного, водного та інших видів відпочинку, зумовлює естетичність території.
Кліматичні характеристики повинні враховувати сонячний, температурний, вітро-вий режими, вологість повітря та опади, що оцінюють з урахуванням теплового стану людини та її потреб. Кліматичний комплекс також повинен охоплювати дані про стан повітря: чистоту, насиченість фітонцидами, ступінь іонізації. Кліматичні дані є основою для розрахунку середньорічної кількості сприятливих для кліматотерапії днів.
Гідрологічні складові потенційної рекреаційної зони також є сприятливим рекреаційним чинником. Ріки, озера, ставки, водосховища створюють можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства. Крім того, до водних плесів тяжіють водоплавні птахи, які є об’єктом спортивного мисливства. Наявність підземних мінеральних вод, пелоїдів свідчить про доцільність розвитку лікувально-оздоровчої рекреації на цій території. Доглянуті джерела стають для рекреанта під час походу головним постачальником питної води.
Про це можна говорити і говорити, але ми маємо вкластися в об’єм мережевого огляду.
Тому знову зверномося до фактів. Навіть у столичній області набув поширення «зелений туризм».
Власники будинків у дачному кооперативі на пiвнiч вiд столичного житломасиву Оболонь, прокопали канал вiд Дніпра і облаштовують приватні причали. Житло біля каналу виставляють на продаж за 400 тис. доларів.
Хату за 100 км від Черкас продають за $185 тис. У будинку 10 на 12 м у с. Лящiвка Чорнобаївського району, сучасний ремонт. Є газ i водопровід. Однак за таку ціну можна купити й чотирикімнатну квартиру з євроремонтом у спальному районі обласного центру. Будинок дорогий, бо стоїть на березі р. Сула та має власний причал. Такі беруть заможні рибалки, які мають моторні човни. Цегляний будинок подалi вiд рiчки, у Лящiвцi можна купити й за 20 тис. грн. Хоча в iнших селах на Черкащинi хати й по 5 тис. грн.
Село Чехiвка – теж бiля Днiпра. Житло на березi продають за $10 тис. i дорожче. Будинки з усiма вигодами – вiд $30 тис. Деякi оцінюють i в пiвмiльйона гривень. Сільську нерухомість розкуповують жителi райцентру Чорнобай, Черкащини та кияни облаштовують там дача. Або просто тримають на перепродаж. Власним авто кияни доїжджають до Черкащини менш як за дві години.
Дачні ділянки в селі Процiв Бориспільського району, за 30 км від столиці, продають по $80 тис. Ті, що поблизу водозахисних дамб Канівського водосховища – на $30-70 тис. дорожче. У Києві вихід до Днiпра мають дачники Осокоркiв i Русанiвських садiв. Дiлянки – по 4-6 соток. Сад iз лiтнiм щитовим будинком за 200-300 метрiв вiд Днiпра потягне на $100 тис.
Але тi, що виходять на берегову лiнiю – це окрема розмова. Їх почали скуповувати пiсля 2000 р. Спершу порозбирали дачi бiля Пiвденного мосту. Фанернi будки зносили. На чотирьох сотках зводили котеджi з гаражами, басейнами й обгороджували мурами. Вартiсть таких будинкiв вираховують за квадратними метрами. Але вона залежить вiд статусу садиби. Будинок, що стоїть на дачнiй дiлянцi углиб Осокоркiв, продають по $1,5-2 тис. Якщо ж власник оформив право власностi на дiлянку як на приватну садибу, тодi ”квадрат” коштуватиме не менше 2200 доларiв. Котеджi тепер будують на 200-300 ”квадратiв”. Якщо земля бiля самого Днiпра, додайте ще 100 тис. А тепер порахуйте цiну.
Багато маєткiв iз причалами в Конча-Заспi, на пiвдень вiд столицi. Їхнi мешканцi прокопали мережу каналiв. Ними випливають у Днiпро на швидкiсних катерах. Пiвторакiлометровий канал проклали й до дач, що за 6 км на пiвнiч вiд Оболонi. Будинки бiля води продають тепер вiд $400 тис. З iншого боку каналу давнє урочище, зi столiтнiми дубами i високими травами. Кажуть, усе урочище – 100 га викупила жiнка московського мера Лужкова. Будуватимуть там котеджi.
В киянина Невiнчаного була дача поблизу урочища. Торiк продав її за $45 тис. Бо документи не були оформленi – то ж продав за скiльки давали. А інших сусідів-дачникiв московськi фiрмачi знесли. Вони їм закривали доступ до води. Для лiтнього відпочинку киянин Невiнчаний купив хату в с. Вища Дубечня. Це за 30 км вiд Києва, на Деснi. Заплатив $10 тис. Добираються туди ”шевроле”. Невінчаний купив його на грошi, отриманi за дачу.
Наразі об’єкти «зеленого» туризму матимуть свої «зірки» Українські сільські садиби "зеленого туризму" отримають власну класифікацію – на кшталт зірок у готелях. Таку ініціативу пропонує профільна спілка. Багато країн Європи мають класифікацію рівня пропонованих послуг на селі. У Польщі це соняшники, у Білорусі – зображення півнів. Який символ буде на оселях в Україні – поки що не розголошують, але, за словами голови Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Володимира Васильєва, презентувати його обіцяють уже в травні. Господарства проходитимуть цю процедуру добровільно.
Щодо зірок, то з’явиться невдовзі ы перший заміський п’ятизірковий готель. І не тільки. Столична компанія «Еврохолдинг інвест» має намір цього року приступитися до будівництва курортного комплексу «Литвинівка» у Вишгородському районі, в 32 кілометрах від столиці.
У його склад увійдуть: п’ятизірковий готель на 200 номерів, 14 будинків котеджного типу, аквапарк, SPA-комплекс, дельфінарій, штучний гірськолижний спуск і сафарі-парк, організований на прилягаючих землях мисливського господарства. За словами координатора проектів компанії Марини Максимової, будівництво буде завершено протягом двох років.
Буде тут і свій дельфінарій, і свій спортивний центр зі спортивним залом, у якому, серед інших міроприємств планується проводити змагання з професійного боксу. Буде і своя льодова арена, і чого тільки не буде на 19,6 га придбаної «Евроходлдингом» землі. Вартовність одного добового проживання планується на рівні 265 евро, але хай це не засмутить поціновувачів живої природи, зоосафарі і інших сервісів. Не обв’язко ж треба ночувати.
А от відвідати дельфінарій, придбавши квитка тільки на дельфін-шоу будуть спроможні і прості кияни. Бо до самого КК «Литвинівка» курсуватиме вже добре знані столичними жителями і гостями столиці безплатні сателіт-буси, то яких вже призвичаїлись, наприклад, при відвіданні «Еспланади» чи «Каравану». Ото ж, залишається почекати, щоб вочевидь побачити «королівство, де все тихо й ладно, де немає не вітрів ані бур»… Там з’являться і косулі, й олені, й сірі чаплі….
То ж підведемо підсумок | Про вибір українцями Києва ніби-то зрозуміло – столиця є завжди на першому місці в будь-якій країні світу. Крим – тому що там традиційний центр відпочинку, гарна природа, море тощо. Закарпаття – це другий туристичний центр після Криму, і не дивно, що велика кількість людей хотіла би там жити. Особливо це стосується людей похилого віку.
Що стосується Півдня, то Одеса – це велике припортове місто, там великі ринки. Правда, виникає питання стосовно Херсонської області. Адже, не дивлячись на те, що там щороку відбувається грандіозний фестиваль «Таврійські ігри» i вирощують гарні помідори й кавуни, ця область є достатньо депресивною в економічному плані. Так кажуть люди, які там не живуть, але хотіли б там жити – особливо жителі промислових регіонів (це не статистичні дані, а те, як люди самі оцінюють). Можливо, на їхню думку впливає те, що все-таки південні та західні регіони мають більше рекреаційного потенціалу.
Загалом же дослідження «Територіально-адміністративний устрій України» в рамках річної програми соціологічних досліджень 2008 р. «Проект Країни». Завдання – з’ясувати, яка країна потрібна українцям, то ж висновки щодо туризму – невеличка частина.
Загальні ж висновки, які можна зробити – це, по-перше, що більше половини жителів України (58%) – за унітарну державу, натомість за федеративний устрій – 22%. Характерно, що прихильники такого устрою проживають не тільки на Донбасі, де таких 51%, а й у Криму – 33% і навіть в Західній Україні – 31%. Свою позицію люди пояснюють соціально-економічними особливостями регіонів та необхідністю боротися зі зловживаннями центральної влади.
Натомість, підтримку унітарному устрою країни люди мотивують тим, що побоюються розпаду України, а також нездатності місцевої влади виконувати свої обов’язки. До речі, згідно із дослідженням, чим меншим є населений пункт, тим меншою є залежність мешканці від влади – там люди більше розраховують на власні сили та ресурси. Тому розширення повноважень органів місцевої влади насамперед позитивно оцінюють ті респонденти, які мешкають в сільській місцевості. Населення ж, яке живе у великих містах, побоюється цього, тому що люди вважають, що розширені повноваження можуть бути використані неефективно або із застосуванням корупційних схем.
Ще один загальний висновок – нині наші громадяни не бачать в Україні умов для розвитку науки і техніки, сучасних технологій, а також туризму, курортної сфери, оскільки в цих галузях немає руху. Громадська свідомість є досить консервативною, через те люди традиційно орієнтовані на розвиток промисловості й сільського господарства, як і на розвиток сфери послуг.
Але існують і певні зрушення на поліпшення загальнонаціонального туристичного рейтингу.
Уряд підготував законопроект щодо створення 17 національних природних парків в Україні. Про це повідомив під час прес-конференції в Будинку Уряду Міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук. При цьому він уточнив, що 10 із них - загальною площею понад 200 тис. га - буде створено уже найближчим часом.
Г. Філіпчук наголосив на необхідності цього державного проекту, який має велике значення для розвитку економіки, збереження екології, здоров’я людей, демографічної політики. “Можу сказати, що незважаючи на дуже значний природний ресурс, Україна не матиме нормальної перспективи, якщо не застосовуватиме екологічно-економічний підхід до справи. З точки зору, зокрема, сталого економічного розвитку, ми повинні розширювати заповідну зону”, - сказав він.
При цьому міністр зазначив, що на сьогодні потрібна більш пильна увага і контроль за природними ресурсами з боку держави, зокрема, щодо визначення територіальних меж заповідних зон. “Навіть заповідники, які сьогодні є, потребують більш пильної уваги. Ми маємо ситуацію, коли в окремих областях 99% загальнодержавних і місцевих заповідників не мають меж, тобто обкрадання і відбирання заповідних територій продовжується безперервно”, - наголосив Г. Філіпчук.
Водночас керівник Мінприроди підкреслив, що в такій ситуації, коли заповідник не має чітко визначеної території, зацікавлені окремі органи влади, зокрема, тому що він є привабливим об’єктом для тих зловживань, які наявні сьогодні.
© Новина підготовлена для розміщення
Бізнес-блог-регістраторомТУТ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛАННЯ НА ВАШ МЕРЕЖЕВИЙ РЕСУРС
Розміщення посилання на Ваш інформаційний профіль платне
