Людмила Годзюмаха, автор музыки и первый исполнитель песни "Уедем в маленький Париж"
Уедем в маленький Париж без права на откос.
О чём до времени грустишь, о чём молчишь в засос.
Во сне печаль иль наяву придавит дней канву…
Уедем в маленький Париж – в волшебную страну.
Всего треть города на ней, а то и вовсе пядь,
но там цветут цветы живей, и время мчится вспять.
Там откосить от прошлых дней легко и просто вдруг,
но там все четче и больней, когда в печали друг…
И там все мудрости земли в улыбке простака,
а академики мудры лишь тем, что на века
давно забросили в клозет все опусы они
и почитают трафарет обыденной любви…
И есть у каждого права парить над миром тем,
где не изгажена трава, не скошена совсем,
средь той травы растет давно бобовое зерно,
а из зерна – стеблищем вверх – дороги полотно.
По той дороге – тут и там – несутся простаки,
кто в поездах, кто сам на сам с кузиминкой мечты.
У той кузиминки шальной свои и плоть, и стать –
способна запросто она огромным миром стать.
И трубадуры известят об этот весь Париж –
такой же маленький, родной – от травушки до крыш…
Кому? Неведомо. Зачем? Не спрашивай меня…
Уедем в аленький Париж с тобою на всегда!
Ты друг мне – я тебе… И пусть неясен наш удел,
но за спиной отстанут грусть и сонм нелепых дел,
и явит солнышко в судьбу брильянты Кордильер,
и флибустьеры наяву – пиастры вешних сфер.
И мир оглохнет от любви и тронется с ума –
уедем в маленький Париж с тобою навсегда!
Слова песни "Уедем в маленький Париж" Веле Штылвелда
(с) Городской лубок Александра Суржавского МАЛЕНЬКИЙ ПАРИЖ
Поїдьмо в маленький Париж подалі від осель,
де все життя неслось беркиць, мов дурень з конопель
У сні печалі через край придавлять днів канву ...
Поїдьмо в маленький Париж - в країну чарівну.
Хоча третина середмістя там, а то і зовсім шмат,
але там квітне дивних квіт сераль, і час біжить назад.
Там від минулого на раз піти легко і просто геть,
але найгірше від того, коли твій друг в біді на смерть...
І там всі мудрості землі в усмішці бевзя в мить,
а академіки мудрі лиш тим, що в плин століть
давно закинули в клозет всі опуси вони
і поважають трафарет кохання назавжди
І є у кожного права парити світом тим,
де не скуйовджена трава, не скошена ніким,
серед тієї трин-трави зросло з бобів зерно,
а із зерна – до неба в рай - дороги полотно.
По тій дорозі часом тут і там - несуться простаки,
хто в поїздах, а хто і сам на сам з омрійчиком на ти.
У тім омрійчику шальнім свої і плоть, і стать -
і здатні запросто вони величним світом стать.
І трубадури сповістять про це увесь Париж -
чарівний маленький сераль - від травиці до шпиць ...
Кому? Невідомо. Нащо? Мене ти не питай...
Поїдьмо в лагідний Париж з тобою так і знай!
Ти друг мені - я тобі ... І це наш спадок днів,
хоч за спиною повстають безглуздість справ і гнів,
Та явить сонечко в Париж дукати Кордильєр,
і флібустьєри наяву - піастри дивних сфер.
І від любові світ спливе як бовдня у куми -
поїдемо в маленький Париж з тобою назавжди!
Комментариев нет:
Отправить комментарий