Людиною керують стереотипи, певні уявлення про те чи інше явище, чутки. Кожен в житті працює над створенням свого іміджу, та чомусь більшість забула, що створювати позитивне уявлення потрібно й про свою країну. А не жалітися, що тут так погано жити. Зробіть, щоб було краще, бо не варто шукати винних, крім себе.
Створювати позитивний імідж справа, безперечно, нелегка. Як і нелегко викоренити з масової свідомості європейця, що Україна – це не тільки Чорнобиль, Ленін/Сталін і Союз. Так, це сумно, але перший крок до формування позитивного іміджу України – це зміни. І починати потрібно, із себе.
Як відомо, жодна проблема сама собою ще ніколи не вирішувалася. Адже потрібно працювати. Працювати важко, наполегливо і довго. Довженко писав, що погубила нас нещаслива наша географія і невдала наша історія. Що ж з історією нам не пощастило, це незаперечний факт, але вдале розташування України відкриває багато можливостей для покращення не такого вже й хорошого іміджу.
На жаль, українці ще й досі не розуміють, що у всіх проблемах з економікою, медициною, культурою, військом не варто звинувачувати лише владу. Адже що ви зробили для своєї країни? Ви обираєте тих, хто керуватиме державою, ви лікуєте людей, охороняєте кордон, вчите дітей, а натомість... Скільки людей померло від халатності лікарів? А скільки загинуло у міліцейських відділках? Не знаєте? І я не знаю. Історія замовчує. Усі мовчать, адже це найлегше.
От і маємо перший крок до створення цього омріяного іміджу: людяність і відповідальність медиків, міліціонерів, суддів, дрібних чиновників, вчителів, працівників ЖЕКів і так далі. Президент, звичайно, вирішує багато, але не все. І не можливо викорінити корупцію поставивши свій підпис під певним документом. Адже в нас навчились плювати на закон, бо «всі так роблять». Люди, і після такого байдужого ставлення до себе і до своєї країни ви й надалі хочете в Європу? Навіщо? Там потрібно зважати на правосуддя, а ви живете за своїми, неписаними законами.
Держава складається з особистостей, а не з пасивних любителів дешевої гречки.
Адже особистості творять історію, живуть і працюють заради успіху, свободи і розвитку своєї країни. Валентин Сильвестров – найвідоміший у світі український композитор, його доробок увійшов до скарбниці музики ХХ століття.
А в Україні про нього мало хто знає. «Океан Ельзи» найвідоміша україномовна(!) рок-група на теренах СНД. Олег Скрипка активно популяризує українську культуру за кордоном – Париж, Рига, Лондон, Осло, Москва. А його щорічний фестиваль «Країна мрій» об’єднує людей з усіх куточків країни. Гурт «Гайдамаки» виступали на сценах усіх відомих міжнародних фестивалів. Адже українське – це наше, рідне.
Ліна Костенко - символ епохи. І ця геніальна жінка давно б здобула Нобелівську премію, якщо б про неї дізнався світ. Та в держави завжди немає коштів. Адже ще потрібно кілька літаків придбати, ремонт в резиденції зробити. Навіщо ж нам Ліна Костенко, коли в нас є прекрасний «поет Чехов»? А скільки забутих, та не менш талановитих митців не отримали визнання не лише за кордоном, а й в рідній державі?
Часи змінюються, і сучасну літературу створюють зовсім інші люди. З іншими типом мислення, проблемами і страхами. Талановиті, перспективні, епатажні, але знову ж таки наші, українські. І хіба ж вони – не імідж держави? І хтось із них таки й отримає Нобелівську премію, якщо кошти знайдуться.
А спорт? Це ж особлива гордість для країни. Брати Клички, Сергій Бубка, Андрій Шевченко, Яна Клочкова та сотні інших спортсменів, які репрезентують українців у світі.
Такі люди дають мені надію. Надію, що не все в нас так погано. Поети, літературознавці, художники, музиканти, вчителі, ввічливі кондуктори і водії маршруток. Сотні простих українців, які чесно виконують свою роботу. Бо люди ж різні бувають. І не всім наплювати на свою землю. Але рабські комплекси нам ще дуже довго доведеться викорінювати. Адже варто зрозуміти, що позитивний імідж кожної держави – це її народ. Народ вільних, сильних духом людей.
Свідомість треба змінювати, бо люди сильніші, ніж вони думають, хоч інколи про це забувають. І як писав В’ячеслав Чорновіл: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелось гірко любити втративши». Адже Україна починається з тебе!
Хайвей
Комментариев нет:
Отправить комментарий